Автор: Маліна Гурова
Я ніколи не приходжу без попередження. І вже звик, що інші люди мають поводитись так само. Але інколи

Моя донька поступила до університету у столиці. Скоро буде перебиратись туди, чому дуже рада.

Я не можу назвати себе молодим. Через два роки мені виповнюється 60 років. Я прожив щасливе життя, виховав

Мій чоловік дуже багато працює. Та й я не сиджу без діла, підробляю медсестрою у місцевій поліклініці.

Ми з сім’єю чекали на мою дружини під вікнами пологового будинку. Вона повинна була вийти уже пів години

Те, чого в мене ніколи в житті не було – це мама. Я дитина своїх баби і діда. Скільки себе пам’ятаю

Я ніколи не думав, що ми з дружиною посваримось через таку річ. Ми одружені вже більше трьох років.

Я народився у небагатій сім’ї. Батьки розлучились, коли я був ще надто малим, щоб зрозуміти, що відбувається.

Того осіннього вечора Іванна, як завжди поверталася додому. Була п’ятниця, от вона і вирушила до батьків в село.









