Автор: Bihun Olena
Є такі люди, які ніколи не цінують того, що вони мають, жал1ються на своє життя та просять, щоб їм усі

Після того, як не стало моєї дружини, у нашій квартирі я проживав разом з дорослою донькою Оксаною.

У класі мого сина з’явився новий учень. Такий собі повненький хлопчик Антон. Діти відразу почали

Мене звати Михайло, коли я навчався в школі моя мама там працювала прибиральницею. Мені зовсім не було

Вже 10 років пройшло, як не стало мами. Цей сумний день я пам’ятаю, ніби це було сьогодні.

Зараз Сергію 40 років. Він проживає сам у квартирі батьків. У нього вдома майже ніхто не гостює.

— Можеш собі уявити, Макар не віддає нам свою пенсію! — розповідає Василь, мій колега по роботі, — Після

Я не пам’ятаю свого батька. Він пішов ще коли мені було 4 роки. Виріс я із мамою та дідусем та

Я рано одружився, проте й р0злучився теж рано. Разом з дружиною ми прожили 5 років, дітей у нас не було









