Микола Іванович самотній пенсіонер. Так було не завжди. Він мав дружину та сина. Дружини не стало, як тільки та вийшла на пенсію. Не витримала бідолашна важкого характеру Миколи Івановича. Чоловік постійно був чимось незадоволений, чіплявся до дрібниць та без причини критикував. Він докоряв Галині Василівні за все: то готує не смачно, то речі попрасувала погано, то поприбирала у квартирі й він тепер не знає, що де лежить. Одним словом, привід, аби зачепити дружину, він завжди знаходив. Здавалось, що отримує від постійних сварок насолоду. Жінка не раз жалілась сусідкам, що вже не витримує цього морального тиску. Коли ще на роботу ходила, було легше, а тепер щодня вдома, вже сил не вистачає.
Якось одного вечора у старенької прихопило серце. Вона просила чоловіка, щоб викликав швидку, але той проігнорував прохання. Ще й звинуватив дружину в тому, що вона навмисне прибідняється. До ранку Галина Василівна не дожила. Сина Олексія дуже вразила смерть матері. Він звинувачував в цій трагедії батька, адже знав, як матері з ним важко жилося. Кожен приїзд сина завершувався скандалом. Якось вони так сильно посварились, що розгніваний Олексій схопив куртку, та вибіг у розпачі на вулицю.
Перебігаючи дорогу, не подивився по сторонах і його збив автомобіль, який мчав на великій швидкості. Так, Микола Іванович втратив ще і єдиного сина і залишився один однісінький на білому світі. Але не варто думати, що чоловік покаявся. Він абсолютно не відчував за собою ніякої провини у тому, що сталось. Казав, що іноді трапляються випадковості, які від нас не залежать. Сусіди обходять старигана стороною. Ніхто не хоче спілкуватись з бездушною, черствою людиною.
У Миколи Івановича ще є невістка з онуком. Але жінка переїхала в інше місто. Вона викреслила свекра зі свого життя й онук в дідуся теж ніколи не гостюватиме.
