Моя подруга мешкає неподалік від парку. Одного дня, дорогою на роботу, вона побачила, що під дубом лежить щось руде та пухнасте. Підійшовши ближче, зрозуміла, що це білка. Звірятко лежало і не рухалось. Олена взяла палку, щоб поштурхати, але білка ніяк не відреагувала. Вона вирішила занести її додому, а вже ввечері подумає, чи на комір її пустити, чи опудало зробити. Олена швидко занесла знахідку додому, а сама поспішила на роботу. У той самий день мав приїхати з відрядження її чоловік Андрій.
Ми з подругою обоє працюємо в банку на касі. І от заходить до нас начальник і стурбованим голосом запитує, чи Олена нормально почувається, бо телефонував її чоловік, щоб поцікавитись чи все гаразд з її психологічним станом. Також, попросив раніше відпустити її з роботи.
А все тому, що коли Андрій, повернувшись з відрядження, увійшов до квартири він не впізнав своє помешкання, там немов ураган пройшов. З’ясувалось, що знайдена білка жива, вона просто замерзла. Полежавши в теплі, вона відігрілась та почала наводити свої порядки. І ті млинці, які турботлива дружина приготувала для коханого чоловіка, замість тарілки, опинились на вішалці біля дверей, ще й понадкушувані. А на підлозі валялась записка: “Любий, пригощайся сніданком, я для тебе старалась”. Важко уявити, що у цю мить подумав чоловік!
