В інституті мій чоловік мав двох найкращих друзів. Так ми і дружимо нашими сім’ями і досі. Часто ми проводимо час разом на пікніках чи шашликах за містом. Після кожної такої зустрічі я ще кілька днів підряд дивуюся.
Ми з чоловіком звичайні середньо статистичні люди в усьому. Це і в плані фінансовому (нам нема на що скаржитися) так і в плані зовнішнього вигляду і всього іншого, що можна підігнати під цей щабель «середньо статистичності».
А от друзі мого чоловіка – наша повна протилежність. Особливо їхні дружини. І це такі протилежності, знаєте, як то інколи кажуть – з крайнощі в крайність.
Один з товаришів дуже багатий і успішний чоловік. Так йому в житті пощастило, адже особливим розумом він ніколи не відрізнявся, але хватку підприємницьку мав ще ту. Дружину собі він обирав досить довго, хотів щоб вона відповідала всім його критеріям.
От тільки критерії у нього були не щодо великого розміру грудей і пухлих губ, а щодо іскри в очах і світлого розуму.
Його дружина Ганна була професором, викладала одну із медичних дисциплін у нашому університеті. На вигляд вона була така далека до ідеалу, що тут навіть говорити нема про що. Низького зросту, товста, ніколи не підфарбовується.
З першого погляду навіть і не скажеш, що вона професор та ще й дружина мільйонера. Але розумна і працьовита. По дому все сама встигає, і за дітьми впильнує, ще й постійно пише свої наукові праці.
А от другий товариш, він постійно по заробітках. Довгі роки. А нічого так і не заробив. А все через його дружину. Він ще в інституті закохався в першу красуню на курсі, яку цікавив лише її зовнішній вигляд. З того часу особливо нічого й не змінилося.
Ірина і далі схиблена на своїй зовнішності. То відтінок блонду у неї не надто сріблястий, то губи підколює, груди і сідниці вона також собі збільшила. Постійно у спортзалі, ніде не працює. Вона лише витрачає всі зароблені важкою працею чоловікові гроші на себе.
Нічого святого в неї нема. І свої дії вона називає вкладом в себе.
А вдома ремонт, меблі і техніка – все старе. Дитину взагалі на своїх батьків спихнула одразу ж після пологів.
Її життя – це її уявна ідеальна краса, а бідолага чоловік мусить терпіти.
