Давній товариш мого чоловіка недавно відкрив власний бізнес у нашому місті, а саме – невелике кафе. Й, з такої нагоди, запросив нас із чоловіком відмітити хороший початок власної справи. Ми з радістю погодились.
Серед тих, хто прийшов тоді у кафе, мою увагу привернув один чоловік приблизно сорока років. Я ніколи раніше його не зустрічала, хоча містечко у нас не таке вже й велике. Запитала про нього в чоловіка, й Андрій розповів мені історію з життя цього незнайомця.
Його ім’я Сергій. Він розведений, дітей у шлюбі не мали. Подружня пара мешкала у власній квартирі, але квадратурою помешкання похвалитись не могли. Та це не заважало їм жити у власне задоволення, їздити щороку на курорти та купувати гарні речі. В соцмережах з’являлись їх нові фото то з Буковелю, то з Туреччини. Звісно, на це все потрібні чималі кошти. Жінка вже хотіла дитину й вмовляла Сергія зважитись на батьківство, але він був не готовий до такої відповідальності. Це й спонукало до розриву їх стосунків.
Одразу після розлучення на Сергія посипалась куча проблем. Адже тепер усі витрати лягли суто на його плечі й плюс до того потрібно було виділяти значну суму на оренду житла, самостійно утримувати авто. Все це разом відбирало більший відсоток зарплатні й на прожиття лишалось зовсім мало. Чоловік любив смачно поїсти. Він не вмів готувати, тому звик відвідувати кафе та ресторани, які тягнули багато грошей. А ще пиво майже щовечора теж казну не берегло.
Коли грошей стало зовсім мало, продав автомобіль. У нього непогана зарплатня і як би він жив ощадніше, то вистачало б на все з головою. Коли він дізнався, що ми з Андрієм живемо на такі кошти всією сім’єю, то дуже здивувався, що це взагалі реально. Й зауважив:
– Я з такою зарплатою ледь до кінця місяця дотягую, а колишня ще й вмовляла мене дітей завести. Ми б тоді взагалі злидарювали!
Я намагаюсь не судити людей за їх вибір щодо того, як жити. Це особиста справа кожного. Але це яскравий приклад, як людина через свої забаганки й не усвідомлення того, що дійсно цінне у житті, здатна зруйнувати власне щастя. Ми живемо дружно, нам на все вистачає, ще й відкладаємо.
А цей чоловік, як мала дитина, сліпо йде за своїми бажаннями, не замислюючись про наслідки та майбутнє.
