Ми з моїм хлопцем Андрієм вже два роки у стосунках. Хоча він ще зробив мені пропозицію вийти за нього заміж, проте каже, що ставиться до наших стосунків серйозно та планує провести зі мною решту життя.
Але є дещо, що мене неабияк хвилює. Не дивлячись на те, що ми вже стільки часу разом, коханий досі не познайомив мене зі своїми друзями. Я не знаю жодного його приятеля. Ми ніколи не відпочивали у його компанії, не їздили разом на природу, як це відбувається у більшості молодих пар. Й це при тому, що з усіма моїми подругами він вже давно знайомий. Не раз ходили гуртом у кіно чи в кафе.
Я не розумію чому так відбувається. Андрій соромиться мене, чи може причина в чомусь іншому і я з ним просто марную час? Це ж якось неадекватно чи я помиляюсь?
Коли запропонувала йому прийти на вечерю до моїх мами й тата, то сказав, що ще рано знайомитись з батьками. А до своїх не веде пояснивши, що вони дуже суворі.
Я недавно обдумувала нашу ситуацію й дійшла висновку, що абсолютно не знаю хлопця, з яким вже два роки зустрічаюсь.
Якось я поверталась додому з торгового цента та помітила Андрія. Він сидів у кафе в компанії друзів. Я помахала йому рукою, але він проігнорував моє вітання, ніби це не до нього. Мені нічого не лишалось, як зайти всередину та підійти до їх столика. Я привіталась і присіла поряд з коханим. А він неймовірно знітився та опустив очі. Тоді я взяла ініціативу у власні руки й запитала, чи не бажає від мене познайомити зі своїми товаришами. Єдине на що він спромігся це відрекомендувати мене, як:
– Знайомтесь. Це моя знайома Марина.
