У моєї старшої сестри заможна сім’я, чоловік забезпечує усі її забаганки, тому родичі та знайомі потай їй заздрять. Маргарита може дозволити собі не працювати, а вдома їй допомагає покоївка. Сестра постійна клієнтка салонів краси, а коли чоловік повертається з роботи приємно проводять час удома чи йдуть до ресторану. Та Віталік не завжди був багатим. Він ріс без батька й усього досягнув сам, подолавши на шляху до успіху безліч перепон.
Вони із моєю сестрою познайомились ще у студентські роки, коли разом навчались в університеті. Він закінчував останній курс, а Маргарита якраз перейшла на другий. Завершивши навчання, вирішили побратись. Віталік тоді працював торговим агентом і мав нестабільний прибуток. Маргарита влаштувалась продавчинею у взуттєвий магазин й одразу попередила чоловіка, що коли той хоче бачити чистоту в їхньому домі та, щоб завжди була приготовлена свіжа вечеря, то їй необхідно покинути роботу. Бо дбати про побут і одночасно заробляти гроші вона не збирається. Віталіку довелось шукати другу роботу, доки його дружина дбала про дім. Але Маргариті й цього було мало. Її потреби постійно зростали й чоловік змушений був мізкувати, як почати заробляти ще більше. У результаті, він відкрив власну справу й зміг придбати для сім’ї окремий будинок та новий автомобіль. Маргарита постійно наголошує, що своїм успіхом Віталій завдячує саме їй.
Я мріяла, що коли зустріну свого судженого, то теж житиму, як моя сестра. Хотіла, щоб мій чоловік став не менш успішним, ніж її. Ми одружені вже чотири роки, але досягнути бажаного мені так і не вдалось. Мій чоловік займається ремонтом побутової техніки, ми не бідуємо, але розвиватись він не прагне. Каже, що ми маємо все, що потрібно людям для життя. А я хочу заможного життя, хочу по салонах ходити, купувати те, що подобається, а не лише необхідне й при цьому не працювати.
Тому зважилась на схему поведінки моєї сестри. Перестала дбати про побут, не прибираю та не готую, а Дімі кажу, що надто втомлююсь на роботі, щоб ще домашніми обов’язками займатись. Я делікатно підштовхую його до того, що мені потрібно покинути роботу, лише тоді я зможу бути повноцінною господинею у повному розумінні цього слова.
Але бажаного результату я так і не досягла. Дмитро постійно ставить у приклад свою матір, яка й на роботу ходила, і трьох дітей сама виховала. Каже, що я не справляюсь лише через свою лінь. Мене дуже ображає його ставлення.
Замість того, щоб намагатись більше заробляти, чоловік почав сам виконувати домашню роботу від якої я відмовилась. Він готує вечерю після роботи, сам займається прибиранням. Все це триває вже понад місяць. Я не комфортно почуваюсь, бо він навіть не дорікає мені, просто тихо займається домашніми клопотами. Повністю перейняв на себе усі жіночі обов’язки.
Я хвилююсь, що коханий зрозуміє, що прекрасно може обходитись і без жінки й захоче розлучитись. Що тепер мені робити?
