У мого брата Антона є власна двокімнатна квартира. А я із дружиною та донькою мешкаю у трикімнатній разом з нашим батьком. Цю хрущовку він отримав ще в молодості, коли держава таке практикувала. Мама з батьком багато років працювали на заводі, аби мати власний куточок.
Мами давно не стало, а у батька такий вік, що варто замислитись над заповітом. Він зразу сказав, що не ділитиме квартиру порівну між мною та моїм братом. А хоче розділити її на три частини, щоб ще одна дісталась його онучці – моїй доньці.
Брат сприйняв цю новину цілком спокійно: “Якщо на те батькова воля, то хай так і буде”. Варто додати, що це помешкання батьки отримали, коли народився я, тобто воно було розраховане на нас трьох і лише через шість років на світ з’явився мій брат Антон.
Я тішився, що все пройшло мирно і вже наступного дня батько поїхав оформляти документи. Він попередив мене, щоб я готував гроші, які змушений буду заплатити Антону за його частку, аби стати повноправним власником квартири.
Раніше я чув історії про те, як рідні люди сварились через поділ майна. Бувало навіть таке, що хтось один із них продавав свою частку чужим людям і тоді зайвих клопотів було не уникнути. Радів, що це не наша історія.
Проте виник один нюанс. Антону вся сума була необхідна протягом тижня, щоб розрахуватись з власними боргами. Він сказав:
– Візьми кредит у банку на ту суму, яку ти мені винен за частку і я відмовлюсь від неї, як тільки отримаю гроші. Але батьку не кажи. Для чого його зайвий раз хвилювати.
З одного боку, це єдиний варіант отримати гроші швидко. І брат не претендуватиме більше на квартиру.
Я сказав, що мені потрібен час, аби все добре обдумати. По-перше, не кожен банк погодиться видати таку суму, спираючись на мою фінансову спроможність. А по-друге, не хочеться залазити у боргову яму на багато років. До того ж соромно перед батьком. Адже, приховування правди – це теж, певним чином, брехня. Як мені вчинити, аби все завершилось багополучно для усіх сторін?
