Це було ще в 1968 році, коли моя кузина закінчувалася медичне училище. Разом з нею в групі навчалася тихенька і скромна дівчина, яка залишилася без мами і тата, звали її Соломія. Навчалася дівчина не дуже добре, тому часто втрачала стипендію.
В неї була лише одна підтримка – старенька бабуся, яка завжди передавала внучці залишок від пенсії, насправді це було копійки, а не гроші.
Закінчивши училище, дівчатам вручили дипломи і відправили на роботу. Соломія потрапила в невелике село поблизу міста, в якому працювала завідуючою фельдшерсько-акушерського пункту.
В селищі молоду дівчину привітно зустріли і одразу дали ключі, не лише від фельдшерського пункту, але й від квартири. Пощастило Соломії, бо і квартира, і ФАП виявилися однієї будівлею, але з різними входами.
Незабаром, в 1972 році, Соломія знайшла собі хлопця, це був мешканець села. Вже навіть готувалися до весілля: була призначення реєстрації, розіслані запрошення, а білосніжне плаття чекало свого зіркового часу в комоді.
Соломія була по вуха закоханою, хлопець став для неї світилом, надією на те, що в неї з’явився справжня сім’я, а батьки нареченого будуть найближчими людьми на цілому білому світі. Святкувати весілля планували в квартирі дівчини.
Але перед самісіньким весіллям наречений дав задню. Він налякався відповідальності і вирішив зачекати з весіллям.Всім запрошеним гостям розіслали повідомлення про те, що весілля не буде. В той самий день, коли мало відбутися весільне торжество в квартирі Соломії всю ніч горіло світло. Ба, навіть, зранку продовжувало горіти. Того ж дня, зраненька, до пункту прийшли хворі, але їм ніхто не відкрив. Серед людей пронеслася хвиля паніки, адже дівчина ніколи раніше не запізнювалася на роботу.
Вирішили піти до Соломії та вияснити в чому справа. На здивування присутніх, двері були відкриті, а коли вони зайшли, то жахнулися: по центрі кімнати стояв накритий стіл, який був засервірований, тільки гостей не було, а на підлозі в весільному платті лежала мертва Соломія.
Як з’ясувалося згодом – дівчина наглоталась таблеток, бо не змогла пережити цієї зради і сорому.
