Вже минуло три роки, як чоловік покинув Світлану заради іншої. Навіть наявність двох спільних дітей його не зупинила. Жінка довгий час тримала образу й не хотіла підтримувати жодних стосунків не лише з ним, але й з його матір’ю. Та з часом пристрасті вляглися і вона зрозуміла, що забороняти бабусі бачитися з онуками якось не правильно. Тому дозволила їй навідуватись до них у гості.
Чого не скажеш про Світланиного чоловіка, якому до нащадків було байдуже. Єдиною його підтримкою стала виплата аліментів, решту батьківських обов’язків він уникав. Ніколи не цікавився їх життям та потребами, цю функцію почала виконувати бабуся, ніби прикриваючи свого сина, що виявився таким безвідповідальним батьком. Вона завжди приносила діткам гостинці та з радістю проводила з ними час. Світланині діти ніколи не відчували батькової любові. Коли народилась старша донька, він мало часу проводив удома з сім’єю, постійно в роз’їздах, прикриваючись зайнятістю на роботі. А коли у них з’явився молодший синочок, то й узагалі пустився берега та знайшов собі іншу жінку. Не минуло й року, як про роман на стороні довідалась Світлана. Під час з’ясування стосунків, чоловік зібрав речі та пішов із сім’ї назавжди. Світлані нічого не лишалось, як подати на розлучення.
Так вона почала виховувати п’ятирічну дівчинку та трирічного хлопчика самостійно. Батьки не могли їй допомогти, оскільки мешкають за кордоном. Тому, коли потрібно, на поміч приходила свекруха. Але Світлана зазвичай справлялася сама.
У них з матір’ю, тепер вже колишнього чоловіка, завжди були нормальні стосунки. Хоча, жінку трохи ображало, що навіть у такій ситуації, винуватцем якої був її син, матір все одно намагалась знайти йому виправдання. Але вона не могла виправдати його байдужості до власних дітей. Можливо це було однією з причин її безвідмовної допомоги з онуками.
Чоловік залишив Світлані двокімнатну квартиру, оскільки їй з дітьми потрібно було десь жити. З часом вона обміняла її на однокімнатну з доплатою. Грошей заробляла не багато, але на життя вистачало. До того ж батьки з-за кордону намагалися матеріально підтримати доньку. Тому Світлана почала відкладати на більше житло, щоб діти мали власні кімнати.
Стосунки зі свекрухою були хороші. Одного разу та навіть попросила залишитись на ніч у Світлани, щоб зранку швидше дістатись до поліклініки та не стояти у черзі. Це було трохи не очікувано, але Світлана не змогла відмовити.
Бабуся приїхала з гостинцями для онуків і вони зі Світланою сіли вечеряти. Допиваючи чай, жінка повідомила свекрусі, що та буде спати на розкладачці. Але вона заперечила, оскільки знала, що це спальне місце невістки. Проте Світлана пояснила, що тепер вона спить на канапі на кухні зі своїм чоловіком.
Свекруху приголомшила несподівана новина. Вона не знала, що й думати: “Невже невістка завела нового чоловіка. Як вона могла?! Який роман, коли у тебе діти від іншого?”
Тому повернувшись з поліклініки, одразу передзвонила до невістки, щоб з’ясувати всі подробиці:
– Як ти так можеш? Про дітей подумай!
– А ваш син про них думав, коли йшов до іншої?
На цьому їх діалог закінчився. Свекруха не знала, як діяти за таких обставин і вважала, що Світлана вчиняє не правильно щодо її онуків.
