Мій чоловік та я живемо разом у шлюбі вже сім років. На початку нашого спільного життя все було добре, але потім стало щось незрозуміле. Я не впізнавала його, він здавався мені стороннім і часті скандали в нашій сім’ї дуже мені шкодили. Особливо, краяла серце його байдужість до наших спільних дітей.
Одного разу, коли я була на роботі, то відчула, що почуваюсь зле. У мене був жар, тому попросилась додому, щоб не заражати своїх колег. Коли зайшла у квартиру, то помітила пальто на вішаку, яке не належало мені, нашим друзям чи родичам. Мене охопив шок, коли переступивши поріг спальні, побачила незнайому жінку, яка прикривала своє оголене тіло ковдрою. Мій чоловік схилив голову та нічого не сказав. Я сподівалась почути від нього якусь відповідь, але він просто вдягнувся та пішов зі своєю новою подругою.
Я проридала цілий день і думала про свої дітей та самотність у майбутньому. Віталік повернувся вночі та сказав, що все це моя провина. Я була дуже обурена, але згодом зрозуміла, що повинна забути цей день, щоб не лишити дітей без батька.
Віталік продовжував зраджувати та проводити час з іншими жінками. Я була обурена, коли знайомі розповідали мені про це. Вирішила знайти нове житло для себе та своїх дітей після розлучення. Дізналася, що одна бабуся, шукає співмешканців, щоб допомагали їй з комунальними послугами та по господарству. Зустрілася з Людмилою Сергіївною, яка з радістю прийняла не лише мене, а й моїх дітей. Життя з нею було прекрасним, без сварок і переживань. Мої діти полюбили Людмилу, яка навіть займалася з ними, оскільки була колишньою вихователькою.
Пізніше, коли я подала документи на розлучення з чоловіком, то зустріла Вадима, який полюбив мене і моїх дітей. Ми були щасливі разом і не звертали уваги на дзвінки колишнього, який намагався мене повернути.
Тепер я дуже щаслива і не замислююся над минулим, адже не маю бажання згадувати про негідних людей.
