Мої батьки купили двокімнатну квартиру, яку ми з братом мали обміняти на дві однокімнатні у майбутньому. Проте, коли брат одружився, то запитав мене, чи не маю я нічого проти того, щоб він та його дружина жили зі мною в цій квартирі. Я погодився, і ми проживали разом злагоджено до того часу, поки подружжя не сповістило, що скоро вони стануть батьками.
Тепер вони просять мене виселитись, щоб їх малюк міг жити у моїй кімнаті. Це несправедливо, адже квартира належить мені на правах співвласника. Я зараз навчаюся і живу на стипендію, тому не маю змоги знайти нове житло. Хоча маю підробіток, проте цих грошей не вистачить на оренду нового місця проживання. Я не розумію, чому мені доводиться покидати свою квартиру через рішення мого брата і його дружини.
Спершу брат не висловлювався прямо щодо переїзду, але з часом його натяки переросли в конкретний запит. Мій брат постійно говорить про те, як добре буде його дитині жити у моїй кімнаті, який ремонт вони зробили б та як би все виглядало. Це викликає у мене відчуття, ніби я не є співвласником цієї квартири й мені тут не місце. Але насправді, я є власником половини квартири та живу тут на свої гроші. Я навіть розповів про це батькам, але вони не вважають серйозними ці розмови, кажучи, що це через вагітність його дружини, яка на нього тисне, але все пройде.
Проте для мене це не просто слова, а реальна проблема, яка відбувається кожен день. Я відчуваю себе чужим у власному домі та не знаю, як змінити цю ситуацію.
