Ніна вийшла заміж кілька років тому. На той час їй вже було тридцять років, а її чоловік Дмитро на кілька років старший. Відгуляли пишне весілля і жінка перебралась жити до коханого. Він добре заробляв, тому Ніна залишила роботу й займалась суто домашніми справами. Дмитро був директором дитячого будинку.
Три роки вони жили ні в чому собі не відмовляючи. Ніна взагалі могла не думати про гроші, чоловік повністю забезпечував їх сім’ю. Вони кілька разів на рік бували за кордоном, придбали новий автомобіль, зробили ремонт у квартирі. Жінка регулярно отримувала подарунки від Дмитра й вважала себе найщасливішою у світі. Була впевнена, що саме так живе більшість людей. На роботу до чоловіка не приходила. Бо серце краялось, дивитись в очі діткам, які не мають ні батьків, ні рідного дому. Навіть, якоюсь мірою, відчувала сором за те, що вона має все, а вони обділені найважливішим.
Пів року тому до Ніни зателефонувала подруга, з якою вони близько товаришували ще у студентські роки. Попросила, аби та поговорила з Дмитром і допомогла їй влаштуватись до нього на роботу. Чоловік не заперечував і з радістю виручив університетську подругу дружини. Так Олена стала вихователькою в дитячому будинку.
Минуло всього два місяці, як подруга стала уникати Ніни. Рідко відповідала на її телефонні дзвінки, а сама взагалі перестала телефонувати. Це було дуже підозріло, адже ще недавно між ними все було гаразд. Ніна не витримала й навідалась до Олени на роботу, щоб з’ясувати в чому причина таких дивних змін.
– Сказати по правді, краще б я взагалі не зв’язувалась з твоїм чоловіком. Як би не фінансова скрута, то моя заява давно лежала б у поліції,- обурено відповіла подруга.
Ніна не розуміла в чому причина такої різкої реакції. Стала розпитувати. З’ясувалось, що подрузі стало відомо про його фінансові махінації. Дмитро просто наживається на знедолених дітках. Тому вся та розкіш, усі ті подарунки, які так часто отримує Ніна від чоловіка – коштом утриманців дитячого будинку. Діти можуть розраховувати лише на допомогу благодійних організацій, бо виділені державою кошти, Дмитро привласнює собі. Як би не добрі люди, то дітлахи й хліб бачили б через день. Левова частка бюджету просто розчиняється у повітрі. Почувши гірку правду про чоловіка, Ніна запевнила подругу, що чує про це вперше й з усім розбереться.
Після почутого, їх стосунки з Дмитром більше не мали майбутнього. Їй було огидно навіть в одному приміщенні з ним знаходитись. Тішило одне, що ще не встигли завести дітей. Якось вона просто зібрала речі та пішла геть. У той же день подала на розлучення. А згодом, в дитячий будинок завітали правоохоронці, аби заарештувати Дмитра. На нього у відділок прийшов анонімний лист.
