Стьопа був дуже енергійним і непосидючим хлопчиком. Навчався у шостому класі і обожнював всілякі пригоди.
Ні, він їх не шукав. Пригоди самі його знаходили. До того ж на кожному кроці.
Це був місяць грудень. Степанкові уроки якраз закінчилися і саме збирався повертатися додому. Йти дорогою йому не дуже хотілося, бо вона була довгою. Тоді він вирішив її скоротити і піти через поле і водойму.
Випав якраз кілька днів тому сніг і взявся мороз. Водойма замерзла і утворився тоненький лід. Та хіба ж шестикласник розуміє, що лід ще надто крихкий.
Стьопа прямував впевнено і навіть подумав обійти водойму по стежині, яку втоптали люди. Але ось перед хлопчаком промайнув зайчик. Він побіг за ним і опинився посеред тонкого льоду, який тріснув за секунду.
Хлопчик провалився у воду. Плавати він не вмів. Борсався і вовтузився у воді, далі збагнув, що потрібно кричати про допомогу. Він почав галасувати.
Мимо якраз вигулювала свою собаку молода дівчина. Вона кинулася на допомогу. Витягнула Стьопу з води і провела додому. Аж пізніше вона зізналася, що плавати вона теж не вміє.
А як так ризикнула і сама не знає. Побачила дитину в небезпеці і само собою кинулася на рятунок.
Ось це справжній подвиг.
