Моя мама живе в селі, батька не стало 9 років тому. Мамин будинок зводив ще мій батько. Поряд багато землі, 2 великих городи. Ори, сади, працюй! Ми з дружиною і дітьми часто їдемо провідати бабусю, допомогти обробити городи, привести до ладу господарство.
3 роки тому я захотів розпочати власну справу. Відкрити автомайстерню. Грошей бракувало. Тому моя матір запропонувала продати одну земельну ділянку під забудову. Вони з батьком колись сподівались, що я зохочу побудуватись біля них. Але я вибрав місто. Землю мама продала для нашого нового сусіда Петі, гроші віддала мені на власну справу. Спочатку Петя здався мені нормальним чоловіком. Але як я помилявся…
Справа в тому, що в нашому селі, на місцевості, де живе моя мама проблеми з водою. Вода була “підшкурна”, як кажуть в народі, жовта й несмачна. Треба було копати новий колодязь. Ми порадились вдома й запропонували сусіду змурувати колодязь на дві сім’ї. Він відразу погодився, ми вибрали відповідне місце, але коли потрібно було приступати до діла – дав задню, пояснивши, що нині не має необхідних коштів для цього. Як так? Землю він має гроші купити й будматеріали, а на колодязь немає? Ну яке ж будівництво без води?
Ми вирішити по сусідськи йому допомогти, й увійти в положення, тому запропонував збудувати колодязь власним коштом, за умови, що сусід поступово віддаватиме свою частку. Петя на такі умови не погодився, й сказав що йому вистачить води із загального колодязя.
Я змайстрував колодязь самостійно у нас в дворі. Мама була щаслива. Тепер не треба буде тягати важкі відра з другого кінця вулиці. Моя відпустка закінчилась, і я поїхав до міста. Через тиждень подзвонила мама, й сказала, що Петя вже стежку до нашого двору протоптав. То приходив відрами воду брав, а сьогодні по сусідськи вкинув в колодязь насосну станцію й качає халявну воду.
Я приїхав наступного дня. Пішов розбиратися до сусіда, на що почув звинувачення, що я жмикрут, і що нормальні сусіди завжди усім діляться. Петя образився. Більше після нашої сварки проблем з водою не виникало.
Минув місяць, і мама мені знову подзвонила. Виявляється Петя до неї напросився, щоб вона йому дозволила покористуватися резеткою через переноску. Мама думала, що це однаразова допомога сусіду, а він занадився щодня в нас позичати світло на вічне віддавання. Ото приїде з міста, і зразу тягне свою переноску до мами через пластикове вікно з хати. А там до самої ночі крутить цемент, включає болгарку, ріже, пиляє, косить…
Сусіде любий, чи ти совість втратив? Чи ти маєш свою хату за наші кошти зводити? А світло собі не пробував провести, і воду заодно?
Розмовами цього разу я не хотів бруднитись. Поїхав на будівельну базу, замовив у хлопців паркан з металопрофілю висотою у мій зріст (майже 2 метри) і новий замок на колодязь. На вихідних з товаришем новий паркан і становили. На колодязь замок повісили. Нема дурних! Мама дуже хвилювалася через сварку з Петею, я сказав їй, що її вини тут нема й не потрібно дозволяти людям користуватись твоєю добротою, якщо вони цього не цінують.
