Я у декретній відпустці, але щоб не сидіти без діла знайшла собі підробіток на дому. Та для повноцінної роботи мені необхідний хороший телефон. Мій мобільний вже старий, часто зависає, може вимкнутись у негодящий момент. Так мені довелось мучитись з тією розвалюхою близько двох місяців. Чоловік зглянувся та зробив мені приємний сюрприз – подарував на день народження новий телефон. Звісно, така покупка була нам не по кишені, ми живемо ощадно.
Річ у тім, що ми мешкаємо в одному домі з моїми свекрами. У мого Назара є молодша сестра, яка вже теж заміжня, але вони змушені жити на орендованій квартирі. Але не тому, що не можуть жити з нами, а просто хочуть мати окреме житло. Та прописана вона у батьківському домі і її діти також. Тому ми з чоловіком все обговорили й вирішили віддати сестрі гроші за половину будинку. Вони зможуть докласти ці кошти до своїх заощаджень і придбати власну квартиру, а хата перейде нам у спадок.
Я по всьому бачу, що свекруха хотіла б, щоб радше рідна донька жила з нею, ніж невістка, але Василина не хоче. Й матір через це не задоволена. Свекруха регулярно нагадує про нашу угоду й постійно заводить мову про нещасну Василинку, яка мучиться в орендованій оселі.
Тому, коли вона побачила який подарунок зробив мені Назар, скандалу було не уникнути. Вона кричала, що ми марнотрати й викидаємо гроші на забавки замість того, щоб відкладати її донечці на житло. А головне, виставляла все так, ніби у всьому винна я, та все ж зверталась до Назара. Він не конфліктна людина, але цього разу навіть він не стримався, й сказав, що сам вирішуватиме куди йому витрачати власні кошти. До того ж підкреслив, що Василина живе у власне задоволення й не складає копійку до копійки. А ми повинні у всьому себе обмежувати? А потім сказав те, що навіть я не очікувала від нього почути, бо ми ніколи цього не обговорювали: “Я заберу те, що назбирав і ми з дружиною та донькою переїдемо від вас. Грошей вистачить, щоб оформити кредит. Я при роботі, поступово виплачуватиму. Я теж хочу, щоб моя дружина жила, як пані, а не як наймичка. І хочу квартиру в місті. Бо ваш шантаж та докори вже мені остогидли!”
Я була приємно здивована рішучістю чоловіка. Повністю з ним згодна. Для чого нам та хата?Я хочу жити у своє задоволення зі своєю сім’ю, а не обмежувати себе у всьому, постійно оглядаючись на Василину. Хай переїжджає до батьків, як мріє її матуся. Але ж та сама не хоче!
Ось так, подарунок від чоловіка підштовхнув нас кардинально змінити своє життя та переїхати від свекрухи.
