Роман був сповнений радості, коли будував свій новий будинок на околиці міста. Вони з Оленою придбали земельну ділянку з мрією про просторий будинок, в якому могла б розміститися їхня сім’я, включаючи доньку Марину, яка охоче допомагала батькам. Нарешті, після трьох років важкої праці, сім’я переїхала і з нетерпінням чекала на щасливе майбутнє. Однак трагедія сталася, коли їхня донька захворіла на недугу, яку вони вважали застудою, але це виявилась невиліковна хвороба. Не зважаючи на те, що вони звернулися по допомогу, на них чекало розчарування і душевний біль.
Після того, як не стало доньки дружина Романа схудла і перестала ходити, лікарі приписували це нервам, але було зрозуміло, що вона не може подолати свій біль. Через два роки вона теж покинула цей світ, залишивши Романа на самоті, який тепер мусив впоратися з втратою сім’ї. Не зважаючи на те, що він мав роботу, яка відволікала його, це був важкий час, і чоловік не мав жодної підтримки. Але час лікує, і через п’ять років він почав рухатися вперед, хоч і з тягарем втрати.
Одного разу Роман помітив у будинку свого сусіда нову жінку, яку ніколи раніше не бачив. Дмитро повідомив йому, що здає Олесі кімнату, щоб мати додатковий заробіток, оскільки подружжя мало великий будинок, який потрібно утримувати. Роман і Олеся працювали недалеко один від одного, тому вони почали їздити на роботу і з роботи разом, спочатку вітаючись холодно і мовчки. Коли ж познайомилися ближче, Олеся розкрила причину переїзду в маленьку квартиру в молодому віці.
Її донька збиралась зв’язати себе тенетами шлюбу, і вже була вагітна. Олеся жила в маленькій двокімнатній квартирі, яка після народження дитини стала б занадто тісною. До того ж вони із зятем не дуже добре ладнали. Тому, щоб уникнути конфліктів, вирішила винайняти кімнату для себе. Донька пообіцяла платити за неї, тож житлове питання вдалося вирішити без проблем. Тепер стосунки Олесі із зятем налагодилися. Тим часом Роман поділився з нею історією свого життя, в тому числі спогадами про дорогих йому людей, яких він втратив.
Одного разу він запропонував Олесі переїхати до нього жити. Оскільки вони обоє жили самотньо і любили товариство один одного, чому б не розділити життя разом? Роман не просто запросив її до себе, але й запропонував одружитися. Вони створили сім’ю, і донька Олесі виявилась прекрасною дівчиною, яка не цуралась ніякої роботи. Коли Олеся переїхала до Романа, вони з чоловіком запропонували допомогти з косметичним ремонтом – переклеїти шпалери, пофарбувати, де потрібно.
Поступово особисте життя Романа почало налагоджуватися. Всю свою любов і увагу він приділяв Дарині, дочці Олесі та маленькому онуку. Коли Дарина приїжджала додому на канікули з чоловіком і маленьким сином, дім наповнювався життям і радістю. Але одного разу до них у гості прийшла сестра покійної дружини Романа і запропонувала йому написати заповіт на користь її доньки Христини. Вона стверджувала, що у Романа, окрім неї та Христини, немає нікого. Роман обурився і сказав їй, що вже склав заповіт на користь Дарини. Він хотів, щоб такі люди, як Ніна, не втручалися в його справи, і подбав про те, щоб його будинок після його смерті дістався Дарині.
