Я розплачуюсь за те, що пішла за покликом серця.
З Євгеном я познайомилась ще бувши студенткою. Спілкуватись почали під час спільного проходження практики від будівельного університету. Тоді виникла спільна симпатія, що переросла у стосунки.
Євген запропонував мені стати його дружиною і я погодилась. Настав час першого знайомства з майбутніми свекрами. Я неабияк хвилювалась і, як виявилось, недарма. Як тільки я побачила Євгенового батька, одразу зрозуміла, що це саме той чоловік про якого я могла лише мріяти. Він був надзвичайно привабливим. Мені у ньому подобалось усе: як він розмовляє, його манери, постава, погляд. Поряд з ним я танула наче морозиво у літню спеку. Цілий вечір не зводила з нього очей.
Весілля все ж відбулося. Свекор влаштував нас у власну будівельну компанію. Чоловіку доводилось часто їздити у відрядження і мене це неймовірно тішило. Це дозволяло мені зблизитись з тим, хто заполонив мій розум та душу.
Наступний мій крок був досить рішучий — я запросила свекра до себе на каву. Чоловік якраз був у від’їзді й це стало прекрасною нагодою відкрити свої справжні почуття.
Я підготувала усе до романтичної вечері, придбала шампанське, одягнула спокусливу сукню та з трепетом очікувала на його прихід.
І тут дзвінок у двері. Коли я відчинила і побачила, що він прийшов сам, без дружини, полегшено зітхнув — мій натяк він зрозумів правильно.
Під час вечері я зізналась свекру, що закохалась у нього ще при першому знайомстві. Я бачила, що йому приємно це чути й розуміла, що мої почуття взаємні. Виявляється, він теж не перестає про мене думати, відчуває до мене палку пристрасть, але нічого у своєму житті змінювати не хоче. Ми домовились, що будемо зустрічатись таємно.
Наші побачення стали регулярними, а почуття ще більш не стриманими. Кожна зустріч дарувала море насолоди, після чого кожен повертався до свого буденного життя. Такі стосунки важко назвати простими, але вони робили мене щасливою.
Та це не могло тривати вічно. Якось чоловік застукав нас на гарячому. Він був шокований, що двоє найближчих йому людей здатні на таку підлість. І все це за його спиною. Масла у вогонь додала інформація, що наші діти також від мого свекра. З того часу Євген сказав, що у нього більше немає батька та обірвав із ним усі зв’язки. Після цього свекор і знати мене не хоче. Дружина змогла йому пробачити, аби зберегти шлюб, а мені він лише інколи скидає гроші на дітей. Я навіть аліменти вимагати не можу. Все місто знає про мій ганебний вчинок. Рідні батьки не хочуть мене знати. А діти постійно запитують де тато і чому дідусь більше не приходить.
З роботи звільнили, грошей постійно не вистачає. Не бачу іншого виходу, як поїхати звідси, щоб почати життя з чистого листа. Але як пояснити усе дітям? Вони ж ні в чому не винні. Та, якщо залишусь, добрі люди обов’язково розкажуть, яка їх матуся негідний ця. Краще вони почують все від мене, коли будуть готові, або вигадаю щось.
Зараз я стою на роздоріжжі. І майбутнє мене лякає. Як я докотилась до цього? А все через те, щоб прислухалась до серця.
