Олена Сергіївна сиділа на самоті, занурена у роздуми. Минув рік, як не стало її матері. Олена Сергіївна жила у місті з чоловіком та двома доньками, кожен з яких мав власну квартиру. Старшій доньці батьки чоловіка подарували квартиру на весілля, а Олена Сергіївна з чоловіком допомогли з ремонтом. З іншого боку, молодша донька придбала свою квартиру разом з чоловіком, і вони все ще виплачували кредит. Олена Сергіївна робила усе можливе, щоб допомогти їм фінансово, але все, що вона могла виділити – це невелика сума зі своєї пенсії.
Батько Олени Сергіївни все життя прожив у селі, в будинку, де виросли Олена та її старша сестра Галина. Після смерті матері Галина залишилась з батьком, а Олена Сергіївна переїхала до міста. У Галини була велика сім’я, з п’ятьма дітьми, і хоча вона працювала все життя, але ніколи не заробляла багато грошей. Не зважаючи на це, вона робила усе можливе, щоб підтримати своїх дітей, надсилала їм овочі та фрукти або привозила їх, коли приїжджала у гості.
Коли їхній батько помер, з’ясувалося, що він не залишив заповіту, залишивши спадщину для Олени та Галини. Однак Олена Сергіївна вважала, що її старша сестра заслуговує на спадщину більше, оскільки вона піклувалась про батька і дбала про маєток. Крім того, у Галини було багато дітей, яких треба було утримувати, а будинок у селі потребував ремонту.
Коли старша донька Олени Сергіївни підняла тему спадщини, жінка пояснила, що відмовилась від своєї частки. Однак дочка була незадоволена таким рішенням, вважаючи, що матір повинна була віддати гроші власним дітям, а не турбуватися про фінансове становище сестри.
Важко сказати, хто правий у цій ситуації. З одного боку, Олена Сергіївна намагається зробити те, що вважає справедливим, і допомогти старшій сестрі, яка має більші фінансові труднощі. З іншого боку, її донька зі зрозумілих причин турбується про фінансові потреби власної сім’ї. Зрештою, кожна людина має сама вирішувати, що вона вважає правильним у цій ситуації.
