Не перевелася ще доброта серед людей.
Мої сусіди надзвичайно добрі люди. Чесно кажучи, ніхто з наших мешканців під’їзду не очікував, що молоде подружжя із маленькою дитиною здатне на такий шляхетний вчинок.
Справа в тому, що недавно в нашому будинку оселився чоловік, якби це м’якше сказати – без визначеного місця проживання.
Так, він акуратно розкладав собі на ніч матрац, ватну куртку і спав. А вранці прибирав за собою і йшов по своїх справах. Якось ніхто не насмілився його прогнати.
Не був він схожий на алкоголіка чи погану людину. Навпаки, як хтось із жінок йшов попри цього старенького – він робив їм комплімент цитатами із слів класиків літератури.
На другому поверсі трикімнатну квартиру придбало молоде подружжя із дитиною. Нещодавно завершили ремонт і перебралися до нас жити.
Уявляєте, вони тиждень спостерігали за дідусем, а тоді запросили його до себе на обід. Потім на нічліг, а потім і зовсім залишили в себе жити.
Як виявилося, бідолашного дідуся вигнали із дому власні діти. Мішав він їм. А він в минулому професор філологічних наук.
Добитися повернення додому він не зміг, адже ні документів, ні грошей у нього не було. Тому він і став волоцюгою.
Добре, що ці молоді люди його забрали до себе. Обоє були сиротами, а дідусь їм став як рідний.
