Не варто було мені одружуватися ще й на жінці із дитиною. Так сталося, що я засидівся у холостяках майже до тридцяти шести років. Діти моїх однокласників вже школу закінчують, а й одруженим не був.
Жив з мамою. Мама пенсіонер. Я середньостатистичний працівник. Але нам якось на все вистачало.
Коли я нарешті зустрів хорошу жінку – вирішив одружитися. Мене не турбувало ні те, що у неї є дитина від першого шлюбу, ні те, що вона заробляє вдвічі більше, ніж я.
Після зими мою маму підкосили болячки. І я віддавав третину своєї зарплатні мамі на ліки.
Коли останнього разу я приїхав до села навідати маму – побачив, що мама голодує. З їжі в холодильнику була лише варена картопля, пів літри скислого молока і скибка зачерствілого житнього хліба.
Мені стало моторошно. Тоді я вирішив, що потрібно купувати мамі продукти, або віддавати хоч половину своєї зарплатні. Мама все життя на собі економила, щоб я мав все найкраще ,а зараз я, її єдиний син, не можу їй допомогти?.
Моя дружина мені почала влаштовувати сцени і істерики, що я мало заробляю і половину віддаю мамі.
Так, я жив у її квартирі, але ремонт там я робив власним коштом. А вона вирішила, що моя зарплата – це сімейний бюджет. А її зарплата – це її власні кишенькові кошти.
Все б нічого, але вона почала мені ще й докоряти, що я витрачаю гроші на свою рідну маму, замість того, щоб одягнути дину, яка йде до першого класу. А крім одягу потрібне взуття, шкільне приладдя і купу інших необхідних речей.
Та й про відпочинок на морі я щодня чую. Ще й не в нас, а десь за кордоном, бо її дитині потрібно оздоровитися. Маячня яка….
Хм… Та хіба ж це моя дитина? Це я повинен все їй купувати? Дружина має свою зарплату – то хай і витрачає на свою дитину. До того ж я не знаю скільки грошей на утримання дитини їй щомісяця дає її колишній чоловік.
До чого тут я? Я чужих дітей ростити і забезпечувати не зобов’язаний. А мама у мене одна і вона самотня.
Спільних дітей дружина на відріз не хоче. Я починаю дуже шкодувати, що одружився. Навіть часто подумую над розлученням.
Все таки з мамою мені було найкраще жити. Мене ніщо не обходило, грошей вистачало. Нерви мені ніхто не псував і совість не мучала.
А як би ви порадили мені поступити?
