Двадцять років я була єдиною дитиною у сім’ї. І в бабусь та дідусів окрім мене не було онуків. Для всіх стало справжньою несподіванкою, коли моя мама завагітніла вдруге, ще й в такому пізньому віці. Їй вже сорок шість років, вона вже б онуків могла мати, як би я була трохи спритнішою. На щастя вагітність минула спокійно і в мене тепер є сестричка, про яку я мріяла все життя, але не думала, що отримаю такий подарунок долі, коли вже буду студенткою.
Тепер навіть не знаю, як на це реагувати. Але те, що це стало основною темою для пліток наших сусідів – це факт. Особливо, після того, як про мою сім’ю написали в місцевій газеті, нашу історію не обговорював хіба що ледачий. Я помізкувала, а якщо в мене незабаром народиться дитина, то її тітка буде старша за неї всього на кілька років. Оце буде кумедно! Та поки я заміж не збираюсь і ставати матір’ю найближчим часом теж не планую.
Мені ще треба університет закінчити. Здобуваю вищу освіту за спеціальністю економіст. Батьки регулярно присилають фото, як вони бавляться з малечею. Інколи я відчуваю якісь ревнощі, але то дрібниці. А от моя бабуся з татової сторони не так радісно сприйняла народження онучки. Спершу взагалі сумнівалась, що ця дитина від мого батька. А все тому, що проміжок часу від однієї вагітності до іншої такий великий і ще й батько в той час часто у відрядження їздив. Та всі сумніви зійшли нанівець, коли донечка народилась з рисами татуся.
Сказати по правді, я тішусь, спостерігаючи за мамою й татом, як вони піклуються про маленьку сестричку. Ставши батьками вдруге в такому пізньому віці, вони наче знову молоді, знову переживають забуті емоції. Розумію, що це не порівняти ні з чим і, мабуть, сама була б не проти стати матір’ю після сорока. Бо коли дитина дорослішає, йде своїм шляхом, хочеться, мати ще одну, яка потребуватиме твоєї ніжності та любові. Спостерігаючи за ситуацією зі сторони бачу, що всі радіють поповненню в нашій сім’ї, окрім бабусь. Мабуть, вони просто втомились вислуховувати плітки від сусідів.
