У нас із дружиною була спільна мрія – жити біля моря. Якось ми нарешті зважились її здійснити. Продали нашу двокімнатну квартиру у Києві та придбали будиночок в Одесі. Коли про це дізнались наші родичі, то кожного літа почали напрошуватись до нас у гості на час відпустки. Вони хотіли відпочити з мінімальними затратами. Нашої думки ніхто не питав, що не могло не обурювати.
Спершу ми намагались чемно й тактовно пояснити свою позицію. Натякали, що не чекаємо гостей. Але вони пропускали наші зауваження повз вуха і не бажали слухати жодних відмовок.
Найабсурдніше те, що про наше існування згадали навіть ті родичі, які роками з нами не спілкувались. Вони телефонували й розказували, що давно мріють відпочити біля моря. Нас з дружиною неймовірно обурювала така нахабність, адже ми придбали омріяне житло не для того, щоб перетворити його на готель. Нам не хотілось, щоб хтось порушував наш спокій. Ми купили цей будинок для себе, а не для загального користування родичів. Чомусь, доки ми жили в Києві, деякі з них взагалі про нас не згадували.
Нам довелось рішуче їм відмовляти, бо натяків вони не розуміли. Дехто взагалі приїжджав без запрошення. Таких ми теж не приймали, бо наша оселя – не туристичний будиночок. Пропонували їм допомогу в пошуку житла, але ніхто з них не хотів витрачати на це грошей. Таким чином, відсіялось досить багато любителів халяви, бо вони просто переставали з нами спілкуватись. Але воно й на краще, не хочеться почуватись використаним.
Залишились лише ті, які були не проти пожити у готелі. Вони мешкали поблизу нашого дому і ми щодня бачились. Таким чином всі лишись задоволені й прекрасно провели відпустку.
Як вважаєте, ми не надто принципові у цьому питанні? А як би повелись ви у подібній ситуації?
