Я все життя чекала виходу на пенсію, адже цей шалений ритм постійного поспіху мені набрид. Хотілося побути наодинці та щоб мене ніхто не зачіпав. Зараз я сама собі господар, прокинулася коли захотіла , поїла коли захотіла і взагалі я живу так як подобається мені, нікуди не поспішаючи і наодинці.
Я сама добре проводжу час. Ніхто не втручається у моє життя з різними порадами, не заважає відпочивати, не надокучає мені, я добре проводжу час за читанням книги у порожньому будинку. А ле моя донька взагалі відмовляється розуміти мене, але думаю ви зрозумієте.
Вона абсолютно впевнена, що я людина похилого віку, яка потребує уваги, а не людина яка просто любить самотність. На мою думку, вона має на меті не залишати мене у спокої. Як що я прошу її залишити мене у спокої і не відвідувати хоч кілька днів, то вона відразу починає сварку та дуже злиться.
На її думку, я не можу залишатися сама, бо тоді в мене починається депресія. І незважаючи на всі мої прохання та намагання пояснити їй, що я люблю проводити час на самоті, вона кожного дня приходить до мене відразу після робочого дня. Вона стомлена і зла, ще й задає мені дурнуваті запитання і поспішає до дому. Наприклад я не розумію для чого вона зайвий раз мене турбує і витрачає час. Я їй вже неодноразово казала, що кожного дня мене не потрібно відвідувати, мені буде достатньо один раз на тиждень, щоб завітала у гості і раз на день зателефонувала, але їй це не подобається і скаржиться на мене своєму чоловікові.
Мій зять хороший чоловік, завжди запитує чи потрібна мені допомога, але я ні в чому не потребую. Далі до мене приходить онук. Я завжди його пригощаю обідом, а сама в той час дивлюся т елепередачі, після обіду він грає на телефоні. Іноді проявляє бажання подивитися зі мною кіно, а я не проти. Чи маю я інший вихід?
Я погоджуюся на все аби тільки не було зайвих сварок чи непорозумінь. Саме тому мені приходиться кожного дня терпіти розмови з дочкою по кілька годин, дозволяти їй наводити порядки у моїй же квартирі, хоча то зазвичай після її “прибирання” я на наступний день сама знову прибираю , слухати різні історії чи взагалі не зрозуміло що, тільки щоб не було сварки і всі були задоволенні, відповідно, окрім, мене.
Я взагалі не розумію як донести до рідних, а особливо до дочки, що мені не потрібна опіка кожного дня ?
