Ми з Вікою одружилися у юному віці, оскільки зустрівшись, зразу відчули сильну прив’язаність один до одного. Знали, що наша майбутня доля повинна бути разом, у шлюбі. Розглядаючи можливість спільного проживання, вирішили, що краще буде жити з моїми батьками, оскільки в них було більше вільного простору та кімнат. Батьки моєї дружини мали менше місця, тому коли ми вибирали, з ким ми будемо жити (дві сім’ї пропонували нам притулок), я настояв на переїзді до моїх батьків.
Тоді якось у мене склалося переконання, що оскільки чоловік, то ми маємо жити у моєму домі. На жаль, я був недостатньо відкритий до інших можливостей, і це було причиною моїх заперечень щодо інших варіантів.
Життя з моїми батьками ніколи не було легким, але я ніколи б не подумав, що вони стануть такими вимогливими до моєї коханої. Щодня спостерігав, як моя мама знаходить нові причини, щоб критикувати Віку: «Хто ж так гладить? Дай мені, я покажу, як треба!», «Ти вмієш готувати? Все має робитися з любов’ю, тоді буде смачно!», «Ти можеш менше води використовувати, коли миєшся? Ми за неї платимо!» і так далі. Я завжди любив спостерігати, як моя дружина робить різні домашні справи та готує дуже смачно, тому був дуже здивований, вислуховуючи подібні зауваження.
Відверто кажучи, було неприємно бачити, як моя матір поводиться з дружиною. Це не було для неї легко і я розумів, що такі докори й критику важко переносити. Намагався захистити свою кохану і сперечаючись з батьками про їх поведінку.
Я не міг більше терпіти таке поводження зі своєю дружиною, хоча вона навіть не просила мене втручатися. Вирішив поговорити з мамою та пояснити їй, що все в порядку і я всім задоволений, тому не варто турбуватися. Але матір взагалі не розуміла мою позицію та казала: “Ця дівчина просто тобі голову зіпсувала! Ти не помічаєш очевидних недоліків!”.
Я зрозумів, що з матір’ю марно сперечатись, тому я продовжив розмову з батьком, але він також відмовився слухати мене, стверджуючи, що єдиною господинею в цьому будинку є мама, і її підходи абсолютно правильні.
Кохана все частіше плакала, і я не міг більше бачити цього. Коли запитав, як я можу допомогти, вона запропонувала переїхати до своєї мами. Я поділився цією ідеєю зі своїми батьками.
Але їх реакція була несподіваною. Моя мати висловила свій гнів і назвала мою кохану вертихвісткою, яка не поважає наших родинних зв’язків. Вона попередила, якщо я вирішу переїхати зі своєю дружиною до її батьків, то перестану бути частиною нашої родини. Мій батько тільки підтвердив її слова.
Не хотів залишатись в рідному домі, після того, як батьки сказали свої думки. Цим вони спонукали нас орендувати власне житло, щоб не повторити ситуацію з батьками дружини. Ми обидва ще навчалися на той час, тому нам довелося придумати спосіб заробітку, щоб оплатити оренду. Я швидко знайшов роботу за спеціальністю з хорошою зарплатою.
Ми жили досить скромно протягом першого року, фокусуючись на тому, що потрібно зробити, а не на тому, що хочемо. Після закінчення навчання Віка теж знайшла роботу, і я не був одним, хто заробляв гроші. Ми зрозуміли, що можемо заощадити частину зароблених коштів, щоб придбати власну квартиру.
Минуло вже два роки з того часу, як я сварився з батьками, але вони так і не зв’язалися зі мною, навіть тоді, коли я намагався зателефонувати їм декілька разів. Сподіваюсь, що коли вони дізнаються про народження онука, їхні почуття зміняться.
Віка постійно говорить, що щаслива поруч зі мною та дякує за підтримку. Я не вважаю свій вчинок якимось геройством, оскільки вона робить набагато більше для наших взаємовідносин.
Щиро пишаюся нашою сім’єю та дружиною, оскільки ми досягли багато самостійно завдяки нашій любові та повазі одне до одного. Я не знаю, як будуть складатися мої відносини з батьками в майбутньому, але впевнений, що зробив правильний вибір.
