Між моїм молодшим братом та мною є різниця у два роки. Я навчаюся в університеті, тоді як Сергій вже закінчив школу. Ми з батьками очікували, що він також піде до університету і продовжить своє навчання. Проте, наші батьки не наполягають на тому, щоб ми обрали певну професію. Вони дають нам вибір і обговорюють, чи можуть забезпечити наше навчання. Це було моїм досвідом, і я сподівався, що Сергій також знайде для себе своє місце у світі.
Але все склалося не так, як я очікував. Відразу після закінчення школи брат повідомив, що закохався. Мама посміхнулася і сказала, що перше кохання не минуло нікого. Ми не були проти знайомства з цією дівчиною. Через тиждень Сергій повідомив, що приведе Лізу як свою майбутню дружину, оскільки вони вирішили одружитися. Моя мама і я були здивовані. Як може сімнадцятирічний парубок брати на себе таку відповідальність? Як йому знайти роботу? І як він буде навчатися? Але Сергій нас не слухав.
Коли брат привів Лізу до нас на знайомство, ми відразу звернули увагу на її вік, який значно перевищував вік мого брата. Мама, як і я, не знайшли спільної мови з майбутньою невісткою. Ми помітили, як вона із задоволенням розглядала кожен куточок нашої трикімнатної квартири та потирала руки. Мама запитала скільки їй років, а та відповіла, що їй двадцять сім. Ми здивувались, що вона така доросла, а наш Сергій ще зовсім юний. Але з часом стали здогадуватися у чому тут справа.
Виявилося, що Ліза народилась та виросла в селі, і жила там зі своїми батьками. Проте, їй набридло таке життя й вона вирішила знайти щастя в місті. Влаштувалась на роботу, де їй мало платять, і вистачає грошей тільки на квартиру та їжу. Після місяця життя в місті, вона зустріла мого брата й почала з ним спілкуватися. Розпитала його про те, де той живе та з ким.
Після того, як Ліза познайомилась з Сергієм, стала прямо натякати йому на шлюб. Хоча Сергій не мав освіти, це не хвилювало Лізу, бо вона знала про його нерухомість, а на роботу може влаштуватись і без диплома.
Наші батьки зразу сказали, що вони проти цього шлюбу й свого благословіння не дають. Вони переконані, що сину спершу треба вивчитись, міцно стати на ноги, а тоді вже створювати сім’ю. Він вже місяць під домашнім арештом. Звісно, кричав, виявляв протест, але батьки залишалися непохитними у своїй позиції. Лізі більше не дозволили зустрічатися з Сергієм.
Наразі він залишається під наглядом сім’ї, а майбутнє його стосунків з Лізою невідоме. Невідомо, чи послухає він наших маму з батьком, чи вирішить втекти до Лізи. Але навряд чи дівчина його прийме, адже ми впевнені, що їй сподобалася більше квартира, ніж сам Сергій.
