Мене звати Іван. Мені 35 років. Недавно ми з дружиною переїхали у нову квартиру в новобудові. Живемо скромно, бо ще не виплатили кредит за нове житло.
Сусідів ще добре не знаємо, але при зустрічі вітаємось. Лише з одним сусідом ми спілкуємось частіше. Він мешкає у квартирі напроти й сам почав проявляти ініціативу. Зазвичай, розмовляємо на якісь побутові теми. Та якось він запросив мене до себе додому. Не було як відмовити, щоб не образити — погодився. Він показав мені свою квартиру, ще трохи поговорили і я пішов.
З того часу минуло менш як тиждень й одного дня сусід завітав до нас. Нас здивував його візит, запитали у чому річ. Чоловік довго не міг наважитись, але зрештою сказав чого прийшов. Олег просив позичити йому десять тисяч гривень, пояснивши, що гроші потрібні сестрі на лікування. За три дні у неї має бути операція. При собі необхідної суми ми не мали, тому сказане зачекати день, спробуємо дістати.
Я взагалі не люблю давати гроші в борг. До того ж сусіда я ще дуже погано знаю. Але лишати людину в біді було незручно, тому вирішили, що допоможемо йому. Я мав зняти гроші з банківської карти й позичити їх сусідові. Той дуже зрадів, що ми погодились його виручити.
Коли він пішов до себе, ми з дружиною почали сумніватись у правильності свого рішення. З сусідом ледве знайомі, але відмовляти після того, як погодились допомогти, було якось некрасиво.
Дружина вирішила порадитись з братом. Він в неї юрист. Той запропонував рішення — дати обіцяні гроші, але під розписку.
Наступного дня, коли Олег прийшов за позикою, я поклав на стіл розписку. Хотів узгодити дату повернення, щоб потім зайвий раз не переживати. Але Олега моя пропозиція не влаштувала, він розсердився й ображено сказав, що йому нічого від мене не треба.
Звинуватив в мене у жадібності й пішов геть. З того часу навіть не вітається зі мною. Навіть в сторону мою не гляне.
В мене дивує така реакція на цілком адекватне прохання. Мені не байдуже до власних коштів. Розписка слугувала б непоганим запобіжником. Чому він образився?
Хіба що не планував повертати борг. А моя пропозиція зруйнувала його задум. Можливо, саме тому він так обурився.
Як вважаєте, я правильно зробив, що вирішив перестрахуватись?
