Кожних вихідних мій чоловік з дочкою ходили разом гуляти. Чи це мультфільм в кіно, чи розваги в парку атракціонів, чи просто похід на піцу, не мало значення. Основне, що вони кожні вихідні проводили разом.
Інколи і я з ними виходила на такі прогулянки. Цього разу ми обрали зовсім не корисну справу. Ми вирішили піти на картоплю-фрі до МакДональдсу.
Час від часу ми собі і дитині дозволяємо таке задоволення. Це була неділя, ще й день нашого міста. Людей навкруги була тьма тьмуща.
До каси в нашому закладі також черга була майже кілометрова. Ми чемно стояли і чекали, коли ж настане наш час.
Перед нами стояло кілька дівчаток, років по чотирнадцять. Вони поводили себе не дуже культурно. Хоча це діти, та лаялися вони як дорослі. Крім того лускали насіння і кидали на землю.
Коли я їх попросила поводити себе більш культурно, бо навкруг них багато дітей, вони наче почули. А потім знову продовжили те саме.
Моя дочка запитала:
– Мамо, а цих дівчат що в лісі виховували?
Мені стало і смішно і ніяково одночасно. Люди позаду нас також усміхнулися. Тоді я уточнила у донечки, чому вона так вважає.
Доня сказала, що лише у лісі не навчають дітей, як себе потрібно поводити у громадських місцях. Та й для лусочок від насіння є смітники. Це лише у лісі їх нема.
Дівчатам стало дещо соромно за себе, адже маленька дитина виявилася розумнішою за них.
А от люди позаду – похвалили мою дочку за її кмітливість і почуття гумору.







