Ми з Юлею у шлюбі вже дев’ять років. Наші стосунки почалися ще у юному віці, тому одружившись ми не спішили ставати батьками, хотіли пожити для себе. До того ж у планах була купівля власного житла. Коли придбали квартиру, захотіли трохи поїздити по світу. Відвідали багато цікавих місць.
На п’яту річницю весілля, вирішили, що пора замислитись над продовженням роду. Незабаром я завагітніла. Ми були неймовірно щасливі, що скоро станемо батьками й це здійснилось – у нас народилась маленька Єва.
Кажуть, що поява дитини – це найкраща перевірка міцності шлюбу і ми її пройшли з гідністю. Юля виявилась чудовою матусею, яка з любов’ю дбала про нашу малечу. І я, й собі, як міг, так допомагав дружині у догляді за немовлям. Навіть навчився міняти підгузок і готувати суміш. Вставали вночі до дитини теж по черзі. У нас було повне взаєморозуміння.
Минуло два роки і я запропонував дружині замислитись над народженням ще однієї дитини. Щоб у нашої Єви був братик чи сестричка. Я ріс сам і знаю, як інколи не вистачає близької людини поруч. Та, схоже, Юлю мій задум не потішив. Скоріше, роздратував. Вона навіть підвищила голос на мене. Сказала, що категорично проти другої дитини. І, взагалі, більше народжувати не планує. Я не розумів, чому така категоричність. Заробляю я непогано, ми маємо змогу найняти няню, якщо Юля не справлятиметься. Але дружина сказала, що цього не достатньо, вона не хоче жертвувати собою і сімейними фінансами витрачаючи їх на дитину, якої не планувала. Я наполягав на своєму, але Юля сказала, що коли я продовжуватиму тиснути на неї, вона піде від мене.
Ми більше не повертались до тієї теми. Але, у колись таких ідеальних стосунках, з’явилась прохолода. Юля вийшла на роботу й постійно затримувалась там до пізнього вечора. Я нічого не говорив, бо боявся зіпсувати наші відносини ще більше. Донька підростала, а наші стосунки так і не покращились.
Я думав, що вона втомлюється на роботі, тому стала така байдужа.. Та згодом зрозумів, що справа в іншому. Поки дружина приймала душ, їй на телефон прийшло повідомлення від коханця, який дякував за вечір та писав, що чекає наступного гарячого побачення.
Я терпів багато чого, байдужість, розбіжності у бажаннях, поганий настрій дружини, але зраду терпіти не збираюсь. Я подав на розлучення. Дитина залишилась зі мною, бо дружина надто зайнята особистим життям. Я нормально заробляю, щоб гідно забезпечувати себе та доньку. Єва ні в чому не знає нужди. А Юля колись ще пожаліє про свій вибір, та буде вже надто пізно..
