Якось увечері я повертався з роботи. Чекаючи автобус на зупинці, помітив дружину свого друга. З Денисом ми товаришуємо вже багато років. З його дружиною я теж знайомий. Хотів підійти, привітатись, але зупинився. До Оксани під’їхав якийсь чоловік на розкішному автомобілі й подарував їй букет квітів. Жінка радісно прийняла його знак уваги, тоді мені все стало зрозуміло. Я не став до них підходити, взагалі не хотів, щоб вона мене помітила.
Одного дня Денис запросив мене у гості. Під час нашого спілкування, він поділився зі мною своїми домислами стосовно Оксани. Розповів, що останнім часом помітив певні зміни у поведінці дружини. Стала затримуватись на роботі, менше часу приділяє йому та дитині й взагалі, якась відчужена. Домашні справи теж її не цікавлять. Списує все на погане самопочуття й завантаженість на роботі. Денис шкодував дружину. Навіть збирався шукати додатковий підробіток, аби кохана мала більше часу на відпочинок й не переживала за гроші.
Я слухав друга і мене картали докори сумління, що я все знаю, а він живе у рожевих окулярах. Не бачив іншого варіанту, як усе йому розповісти й відкрити очі на зрадливу дружину. Довго в гостях не засиджувався, бо не хотів перетнутися з Оксаною.
Вже за тиждень я дізнався про їх розлучення. Одразу набрав Денису, щоб підтримати товариша, але він не відповідав. Коли за кілька днів він так і не підняв від мене слухавку, вирішив сходити до нього додому. Дениса здивував мій візит, але у квартиру він мене не запрошував.
Звинуватив у їхньому з Оксаною розлучені. Казав, що дружина б ніколи від нього не пішла і якби він не знав про зраду, то жив би спокійно. А через мене його шлюб зруйновано.
Ми перестали спілкуватись. Навіть не вітається зі мною, коли зустріне на дорозі. Я дуже шкодую, що поліз у їх особисті справи. Чужі відносини — темний ліс.
Треба було прислухатись до поради дружини й тримати язика за зубами. Вона припускала, що буде тільки гірше. Але час не повернеш назад, і нашу дружбу, схоже, теж.
