Наталія Вікторівна працює викладачем. Ще недавно вона сама була студенткою, а вже допомагає іншим здобувати вищу освіту в університеті. Їй лише двадцять вісім років, та студенти її поважають. Хоча й часто ставлять незручні запитання щодо особистого життя, цікавляться чи не заміжня. Воно й не дивно, адже вона справжня красуня. Але Наталія Вікторівна особисте лишає за стінами навчального закладу.
На початку нового навчального року у неї з’явилась нова група першокурсників. Серед усіх студентів виділявся один, який не зводив очей з молодої викладачки. Спершу вона намагалась не звертати на нього уваги. Але з часом така настирливість змушувала її ніяковіти. Кожного разу, коли на неї дивився Віталій, вона не знала куди подіти очі. Наталія Вікторівна вже знала його ім’я, але знаки уваги вперто ігнорувала.
Якось студенти вирішили влаштувати вечірку. Староста групи запросив молоду викладачку долучитись до свята. Дискотека у самому розпалі, і тут Віталій пропонує Наталії Вікторівні скласти йому пару в повільному танці. Вона погодилась. Той вечір вони провели разом. Потім Віталій пішов проводити її додому. Дорогою він розповів, що йому скоро виповнюється двадцять шість. Навчатись пішов пізно, щоб здобути другу професію та змінити спеціальність. Зараз працює у вільний час, щоб забезпечувати себе самостійно. Він не збирається зупинятись на досягнутому, планує розвиватись та будувати кар’єру і хоче, щоб Наталка стала його супутницею по життю.
З того часу у них зав’язались таємні стосунки. Почуття захопили їх з головою. Вже за пів року Віталій запропонував Наталії руку й серце. І вона відповіла йому згодою. Та як вчинити правильно? Адже вона його викладачка. Довелось розповісти усе керівництву університету. Там цю новину сприйняли вкрай негативно та поставили ультиматум: або стосунки зі студентом, або викладацька діяльність. Невже справедливо, що двоє закоханих дорослих людей не можуть бути разом через надумані кимось правила?
