Я завжди почувалась не зручно через своє фінансове становище. Тож коли, півтори роки тому, моя донька почала зустрічатись із багатим хлопцем я занепокоїлась. А два місяці тому вона повідомила мене, що Олексій зробив їй пропозицію і у неділю ми мали познайомитись з його сім’єю, тож я помітно хвилювалась.
Причин непокоїтись хлопець ніколи не подавав. Був привітним і чесним. Одразу мені сподобався, хоч і не був ідеальним: мав трохи косі очі.
Катерина, моя донька, познайомилась з Олексієм на роботі, куди на той час лише влаштувалась. За її словами, він одразу привернув її увагу. Казала, що за його доброту можна пробачити будь-які недоліки. З батьком хлопця Олена познайомилась лише через пів року, тоді і дізналась, що хлопець ріс у заможній сім’ї і жив у приватному будинку не далеко за містом. Матері Олексій не знав, вона померла при пологах.
Хлопець любив казати Олені, що вона стала його щастям, бо через свою ваду завжди почувався зайвим. Так було з усіма, окрім неї.
Матеріальним статком доньки хлопець інколи не цікавився. Для нього не було важливим, що вона живе зі своєю матір’ю в маленькій квартирі, чи що ходить із стареньким телефоном. Батька в Олена не має, помер, коли їй було 5 років, тож я сама виховувала її. Сподіваюсь мені вдалось виростити її хорошою людиною.
Я старалась забезпечити їй життя у достатку, але навіть працюючи на двох роботах, мені не завжди вистачало коштів, щоб балувати її.
Моя донька ніколи не жалілась про не достаток. Та й різниця у матеріальному забезпечення її зовсім не хвилювала. Але мене не покидало почуття того, що вона може повторити мою нещасливу історію. Ще в університеті я зустрічалась із чарівним хлопцем. Ми мріяла про спільне майбутнє і планували одружитись, як тільки випустимось з навчального закладу. Я була щасливою.
Одного разу, після літніх канікул, я дізналась, що він одружився із іншою. Цей факт розбив мені серце. Він намагався зв’язатись зі мною, щоб попросити вибаченні і щось пояснити, але я й чути нічого не хотіла. Після цього я ще й дізналась, що його обраницею стала не проста дівчина, а багата, тож після одруження він ні у чому собі не відмовляв.
Я перевелась до іншого університету. Не могла більше його бачити. Після кількох спроб він перестав до мене дзвонити. Ми попрощались, як мені здавалось, назавжди. Тоді я і зрозуміла, що гроші можуть стати важливішими за кохання.
Через декілька років я зустріла свого чоловіка – Андрія. Ми жили в злагоді і дуже полюбили свою єдину доньку. А потім він захворів. Ми довго їздили в різні лікарні, проходили курси хіміотерапії та врешті-решт здались.
У неділю вранці я вже не могла знайти собі місця. Витратила відкладені гроші на нову сукню і туфлі. Мені дуже не хотілось розчарувати Олексієвого батька.
Олена намагалась переконати мене, що батько у нього люблячий і простий. Що йому ніколи не було важливо звідки вона і скільки у неї грошей. Пообіцяла, що ми обов’язково поладнаємо.
Такого дому як той, я не бачила жодного разу в житті. Думаю у ньому понад 10 кімнат і величезне подвір’я. А коли батько Олексія відчинив двері, я втратила дар мови. Переді мною стояв не просто чоловік, а Андрій, моє студентське кохання.
Ми обоє були щасливі знову побачити одне одного. Андрій видихнув з полегшою, коли нарешті зміг пояснити, що ж сталось того літа. Його молодша сестра сильно захворіла, а грошей на лікування сім’ї не вистачало. Просили багатьох знайомих та, зрештою, їм погодились допомогти. Багата сім’я, яка давно шукала способу одружити їхніх дітей, нарешті отримала таку нагоду. Тож Андрій пожертвував нашим коханням, щоб врятувати сестру.
Через декілька років у них народився син, хоч лікарі і наполягали, що його дружина не зможе народити. Під час пологів виникли труднощі. Дитина народилась із вадами зору, а матір узагалі не змогли врятувати. Тож єдиною ціллю його життя стало зробити життя сина щасливішим, ніж було у нього.
Можливо, у нас попереду ще чекає майбутнє, яке ми втратили багато років тому. Можливо, цього разу ми зможемо стати щасливими. Хто знає?
