Я заміжня вже майже 10 років. Мама всіляко противилась нашому шлюбу. Ніколи не чула від неї доброго слова не в мою сторону, ні в сторону мого Андрія. Вона постійно влаштовувала чвари й намагалась нас посварити. Ніколи б не подумала, що рідна матір здатна на такі пакості.
Вона незлюбила Андрія ще з першого знайомства. І причини, як такої, не було. Звичайний хлопець з порядної сім’ї. Але моя мама вважала його простаком не гідним нашої сім’ї.
З того часу, як я почала зустрічатись з Андрієм, наші відносини з мамою значно погіршились. Ми майже не спілкуємось. Переїхали з чоловіком на окреме житло в іншому місті, якомога далі від всіх цих чвар. З мамою залишилась моя молодша сестра Марина. Вона завжди була маминою улюбленицею, тому мій від’їзд нікого не засмутив.
Та вже за пів року все змінилось. Мама важко занедужала їй потрібен був постійний догляд. У це важко повірити, але до мене вперше за стільки часу зателефонувала сестра й у наказовому тоні почала вимагати, щоб я приїхала:
— Кидай усе та їдь опікуватись мамою.
Я відповіла, що це не реально, адже у мене тільки-но закінчилась декретна відпустка. На що та промовила:
— Мене це не цікавить. Я стільки працювала для свого підвищення за пів кроку до нього не можу все покинути.
— Мені теж обставини не дозволяють. Наймімо сиділку і не матимемо зайвих клопотів.
— Невже ти вважаєш, що я сама б до цього не додумалась? А за які гроші ти зібралась наймати людину? У мене зайвих коштів немає.
— Продамо мамину дачу, вона все одно стоїть без діла. А цих коштів нам вистачить на повноцінний догляд на кілька років уперед.
— Це навіть не обговорюється! Дачу мама заповіла мені.
— Тоді що ти від мене хочеш? Поглянь, як це все виглядає зі сторони: спадок тобі, а доглядати мені? Я мешкаю в іншому місті маю все покинути, бо тобі так захотілось? Бо плани доведеться підкоригувати? А що мені до твоїх планів? Мама зі мною взагалі перестала спілкуватись, а я приїду у якості доглядальниці? Ти ж мамина улюблениця. Чому ж згадали про мене тільки тепер?
— Добре, ми ще повернемось до цієї розмови, коли ти трохи охолонеш і зрозумієш, що вона така ж твоя матір, як і моя. Прояви хоч трішки співчуття.
Яке співчуття? Моїй матері завжди було байдуже до мене. Ми давно втратили зв’язок, а може, його між нами ніколи не було. У мене абсолютно немає докорів сумління. Якщо піду на умови сестри, то вона матиме все: спадок, хорошу роботу, гроші, а що залишиться мені? Не збираюсь розтрачати власне життя, аби догодити людям, яким до мене ніколи не було діла.
