Як же ж мені набридли такі чоловіки. Але давайте з початку. Мені 32 і моя мати дуже хвилюється, що я ще не одружена, тож улаштувала мені побачення із сином своєї співробітниці. Побачення пройшло навіть не погано до одного моменту.
Ми розмовляли про повсякденні речі, коли він раптом запитав мене скільки партнерів у мене вже було. Я, звісно, здивувалась, але не звикла соромитись таких речей, то й сказала правду – 8. Шкода, що ви не маєте змоги побачити вираз на його обличчі. Так ніби це сталось за одну ніч, а на ранок я прийшла до нього. Та я ж доросла жінка. Я одразу зрозуміла, що незважаючи на все інше – це наше останнє побачення.
Мене так дратує, коли чоловіки вважають, що жінка повинна належати лише їм. Я що не маю право на особисте життя, поки не вийду заміж? А якщо жінка розлучена, то у її сторону і дивитись нічого.
Мені здавалось, що ми живемо у прогресивному суспільстві, де кількістю партнерів нікого не здивуєш, але ж ні. Та яка узагалі різниця, яке у людини минуле, якщо ти прагнеш будувати з нею майбутнє. Тим паче, якщо вона теж цього прагне. І як донести це до розуміння деяких чоловіків?
Ви не подумайте, я не вважаю, що партнерів потрібно змінювати як рукавички, але потрібно спробувати з різними людьми, щоб зрозуміти свої вподобання і зупинитись на чомусь, чи на комусь одному.
Звісно, що це ваше життя, і вам вирішувати як жити і як ставитись до інших людей. Але пам’ятайте, що хтось і вас судить за ваші учинки, навіть якщо для вас вони дрібні і неважливі.
