За вікном дощ і зовсім не хочеться працювати. Я мріяла опинитись вдома під ковдрою з чашкою імбирного чаю. Але треба сидіти на роботі. Керівник побачив, що я вже мало не сплю й на офісі з мене толку мало, тому відправив нас з колегою відвезти папери в одне місце.
Ми вирішили, що це не настільки терміново, тому дорогою завітали до кафе попити кави з чимось солоденьким для підняття настрою.
Сіли неподалік барної стійки, тому чітко чули про що розмовляв бариста, спілкуючись з директором телефоном. Він висловлював незадоволення тим, що довелось вийти на роботу у свій вихідний, бо вагітна колега пішла до лікаря на огляд. У дівчини через п’ять місяців декретна відпустка.
Бариста обурювався, що змушений працювати не у свою зміну, допомагаючи людині, з якою його нічого не поєднує, крім спільного місця роботи. Його можна зрозуміти, ніхто не хоче працювати у свій законний вихідний, коли мав би відпочивати, але так різко висловлюватись про дівчину, яка скоро стане мамою і яка до того ж залишилась без підтримки чоловіка, якось не людяно.
Вона отримуватиме декретні кошти з державної казни, а не від роботодавця. Навряд, чи їй триматимуть тут місце, адже кафе популярне, нового працівника знайти не проблема. А вагітна дівчина правильно робить, що в першу чергу дбає про своє здоров’я. На ній тепер велика відповідальність, їй ще не раз доведеться відстоювати свої рішення.
