Мене звуть Валентина Петрівна, я живу у своєму селі вже 55 років. Три роки тому в будинок навпроти мене заселилася молода пара. Цей будинок належав моєму покійному дідусеві Семену, але його донька вирішила продати батьківський дім.
Мої нові сусіди не тільки привітні, але й дуже привабливі. Вони не гаючи часу розповіли мені історію свого кохання. Виявляється, Наталку ледь не забрали від Андрія. Вона мала вийти заміж за іншого, і дата весілля вже була призначена. Однак Наталка зустріла Андрія і закохалася в нього, що змусило її розірвати заручини.
Через місяць Наталка та Андрій побралися. Однак їхні батьки не схвалили цей шлюб і сказали молодятам, що вони не можуть розраховувати на їхню підтримку. Молодята вирішили взяти кредит, щоб придбати власний будинок і зробити в ньому ремонт. Вони розуміли, що їм доведеться покладатися на власні сили.
Щоб виплачувати кредит, Андрію доводилося часто їздити на заробітки, що змушувало його надовго відлучатися з дому. Як тільки він покидав оселю, Наталка регулярно запрошувала до себе друзів, щоб склали їй компанію, оскільки вона не любила залишатися на самоті. Дівчина була безробітною, дітей у них не було, тому вона насолоджувалася компанією своїх друзів.
У сусідньому будинку, часто влаштовувала вечірки, де смажила барбекю, розпалювала багаття і грала музику до пізньої ночі. На жаль, їхній шум заважав мені спати, навіть із зачиненими вікнами. Коли ми скаржилися, Наталка заспокоювалася на день-два, але потім шум починався знову. Навіть дільничний інспектор не реагував на наші скарги. Ми намагалися поговорити з Андрієм, але він не вірив нам, вважаючи, що його дружина вірна йому і заслуговує на довіру.
Одного разу Андрій несподівано повернувся додому і застав вечірку в самому розпалі. Він на власні очі побачив те, на що ми скаржилися, і це його дуже розлютило. Адже він тяжко працював, щоб забезпечити сім’ю, а дружина розважалася без нього. Він розгнівався і почав викидати речі Наталки з дому, змусивши гостей піти геть. Я все бачила з вікна своєї кухні.
Наступного дня Андрій та Наталка збирали розкидані речі на своєму подвір’ї, і виявилося, що вони помирилися. Ми думали, що шум припиниться, але через тиждень Наталка відновила свої вечірки. Ми, як сусіди, не знали, що робити.
Одного дня я вирішила поговорити з Наталкою про ситуацію, що склалася. Я сказала їй, що хоч я й рада, що вона розважається, але її нічні вечірки заважають нам спати. Я пригрозила, що зніму відео і відправлю його чоловіку, якщо вона не припинить. Наталка відкинула мої погрози та заявила, що ми просто заздримо її щасливому шлюбу. Я нагадала їй, що ми просто хотіли трохи поспати, й що вона не єдина, хто живе в цьому районі. Здавалося, їй було байдуже, й вона була впевнена, що Андрій не повірить у те, що ми йому скажемо.
Після цієї розмови ситуація почала покращуватися. У нас більше ніколи не виникало проблем з гучними вечірками. Можливо, наша розмова вплинула на їхнє подальше життя, а можливо, сталося щось інше. У будь-якому випадку, Андрій знайшов роботу в місті та щодня приїжджав додому. Не виключено, що саме це допомогло врятувати їхній шлюб.
