Тата однієї з учнів школи викликали в школу. Він був не в собі від злості, коли дізнався причину. Його зустріла 35-літня вчителька в застарілій спідниці та декілька хвилин роздивлялася нові туфлі батька.
— Оксано Вікторівно, добрий день! Щось трапилося?
— Звісно! Ви напевно тато Дзвінки?Тут така справа…
— Уважно Вас слухаю.
— Розмова буде серйозно. Чесно, не знаю з чого розпочати. Це перший випадок в нашій школі. Ваша донечка продавала іншим дітям прикраси.
— Я не розумію, а в чому проблема?Дзвінка – молодець!
— Ви ще запитуєте у чому проблема? Це і є проблема!
— Вона продавала власноруч зроблені прикраси? Можливо, вона продавала їх на уроці математики чи літератури?
— Та ні…
— Тобто, лише на перервах? А вона при цьому порушувала дисципліну, ображала дітей чи відбирала гроші?
— Ні, такого не було…
— То ви через це мене викликали в школу і ще й шантажували розправою директора? Ви розумієте, що мені довилося відпроситися з роботи і залишити хворих у коридорі. Пацієнти чекають на моє повернення. Перед моїм керівництвом тепер будете відчитуватися ви, а не я! Моя донька просто продавала прикраси,вона добре вчиться, нічого не вкрала… Так в чому ж справа?
— В навчальному закладі продавати не можна.
—А якби моя Дзінка раздавала ці прикраси безкоштовно, то претензій не було?Можливо у ній є підприємницька жилка, хоче побудувати свій бізнес. Я бачу в цьому проблеми і навіщо ви відволікали мене від виконання моїх лікарських обов’язків.
— Але Дзвінка торгувала в школі.
—Скажіть, а десь написано, що тут продавати не можна? Якісь зміни в шкільних правилах?
— Це не ринок, не супермаркет, не магазин – це школа! Тут ніхто нічого не продає!
— Ви жартуєте? А в їдальні їжу безкоштовно роздають? Там навіть за склянку води доводиться платити!
— Не бачу зв’язку…
— Ви ж самі, кажете, що в школі ніхто нічим не торгує…
—Досить! Ви хіба не розумієте про що я?
—Ні, не розумію! В правилах не вказано про те, що моя донька не може продавати прикраси на перервах. Вона не порушниця. Я можу йти, правда?
— Я переконана, що вам варто серйозно поговорити з Дзвінко. Я не залишу це без уваги.
—Звісно, я поговорю з ним, похвалю його, ба, навіть дам гроші на розвиток бізнесу. А вас попрошу не турбувати мене через дрібниці. Я лікар – моя відсутність часом може коштувати життя людини.
Ось яка ситуація. З одного боку хочеться, щоб дитина тішила успіхами школі і була слухняною. А з іншого, вона повинна вирости незалежною людиною, зі своєю соціальною позицією, їй не повинно бути страшно пробувати щось нове та ризиковане. Хочете вирости успішну і незалежну доньку чи просту домогосподарку без права голосу? Вибір лише за вами! Повірте, якщо ми в певний момент не підтримуєте дитину, а ще й розкритикуєте її, то вона вже ніколи до цього не повернеться.
Дзвінку чекає світле майбутнє, ми впевнені в цьому! Її тато з розумінням ставиться до всіх починаннях доньки, а й підтримує і не порушує особисті кордони Вона робить помилки і на них вчиться, здобуває досвід. Виховуйте своїх дітей правильно, не будьте, як Оксана Вікторівна!
