Микола і Олена одружилися біля трьох років тому. Спочатку вони жили на орендованій квартирі і заробляли кошти на свою власну.
Потім коли придбали власний будинок на етапі будівництва, і неочікувано для себе дізналися, що стануть батьками.
Микола працював і заробляв добре. От тільки більша частина його заробітної плати йшла на його маму і на сестру. Ох та сестра.
Вміла зміюка так викрутити ситуацію, що витягала із брата гроші на будь-яку забаганку.
Сама вона ж і не думала працювати. Ну а мама… Мамі потрібно допомагати. Та й вона у нього не була доброю жінкою. Постійно шукала якісь мінуси, лиш би спровокувати скандал.
Спочатку молоді старалися не дуже брати до уваги конфліктні ситуації, але потім це вже почало переходити всі межі.
Олена якраз була на сьомому місяці вагітності, коли їх запросили із чоловіком вгості. У сестри Миколи було день народження.
Звичайно ж, запросили їх лише через те, що хотіли отримати дорогий подарунок.
За столом сиділа Олена, Микола, його мама та сестра. Аж раптом сестра Миколи почала ображати Олену і розповідати, що вони із мамою сумніваються, що їхній шлюб довго протримається. Далі вона перейшла на особисті образи, мовляв у вагітної жінки все не таке. І ніс, і груди, і ноги, і в тому числі живіт не такої форми.
Останньою краплею було те, що сестра заявила, що має величезний сумнів і щодо того, що майбутня дитина від її брата.
Тоді Олена відчула, що її голова закрутилася. Вона спробувала підвестися із крісла, щоб попрямувати до виходу. Та не змогла. У неї почалася кровотеча і вона втратила свідомість.
Отямилася жінка вже в післяпологовій кімнаті. Її екстрено прооперували, щоб врятувати життя молодій жінці і її малюку.
Після цієї ситуації Микола перестав спілкуватися і із сестрою, і з своєю мамою. Адже через них він ледь не втратив свою дружину і дитину.
З того часу вони живуть гарно, мирно, в злагоді і коханні.
Одного разу Микола навіть зізнався дружині:
– Знаєш, я щасливий, що з вами з малюком все гаразд. Я не уявляю свого життя без вас. А своїх родичів, я мабуть, б зненавидів, якби втратив вас. Прикро, що я не помітив цього одразу.
Олена промовчала і ніжно пригорнулася до чоловіка. Вони сиділи вже у власному будинку на великому м’якому кріслі і дивилися на свого сонного синочка, а позаду них тихенько потріскував камін.
Так, батьків і близьких родичів потрібно любити і поважати, але в жодному разі не слід їх впускати до своєї сім’ї. Ваша сім’я – це особистий простір, який не потребує чужих і сторонніх людей з їхніми думками.
