Знаєте, моє життя давно змінилося. Маю на увазі своє сімейне життя. Стосунки із чоловіком, за якого я вийшла заміж шістнадцять років тому були зруйнованими.
Так, я справді намагалася відновити нашу колишню ідилію. Адже заміж я виходила по великій любові. Ми довго зустрічалися, пізніше пройшли цілу сотню різних випробувань, як в бізнесі, так і із народженням сина. Але весь цей час ми прямували за руку по житті і в одному напрямку.
Ми влаштовували собі романтичні вечори, несподівані вікенди і підтримували вогонь кохання і пристрасть. Та потім, якось в один момент, все змінилося.
Мені стало всеодно на все. Я вже не відчувала того потягу, що кілька років тому. Чоловік також обрав пасивну сторону. Ми просто жили і співіснували на одній території.
Ні, чоловік мені ніколи не зраджував. А от я… Я пішла хибним шляхом. Я піддалася хмільному відчуттю потягу до іншого чоловіка.
До нас на роботу взяли нового працівника. Він був моїм асистентом. І якось ми проводили дуже багато часу разом, затримувалися на роботі і одного разу опинилися у одному ліжку.
Мені зараз соромно. Але тоді мене тягнуло все частіше проводити з ним час. Ох, яким же коханцем він був. Не те, що мій чоловік. Та й куди моєму чоловіку, він у мене вже не молодий і явно не з атлетичною тілобудовою.
За місяці два-три, мій чоловік змінився. Він почав мені знову приділяти увагу, готував романтичні вечері, підвозив на роботу і дарував подарунки. Я була збентежена.
Адже ми прожили стільки років і мій чоловік знову став таким же уважним і романтичним, як колись у молодості. Поступово я навіть припинила стосунки із своїм коханцем.
У нас із чоловіком почався знову медовий місяць. Ми гуляли парком, нічними вуличками нашого міста, багато подорожували. Син також помітно став щасливішим.
Ми знову почали розуміти один одного з півслова. Життя налагодилося.
Тут я дізналася, що я знову вагітна. Моєму щастю не було меж. Я знову стану мамою. Спочатку я хотіла одразу ж поділитися цією новиною із чоловіком, але щось мені не дало цього зробити. Тому я й нічого не сказала того вечора.
Я записалася до лікаря і пройшла обстеження. Виявилося, що термін моєї вагітності три місяці. Боже, це ж може бути дитина від мого коханця, а може і від чоловіка. У мене аж ноги підкошувалися, коли я поверталася додому.
Кілька днів я ходила сумна, наче у воду опущена. Далі чоловік почав цікавитися що ж зі мною відбувається. Я нічого не могла сказати, тільки плакала.
За кілька днів я простягнула чоловіку фото УЗД дослідження. Чоловік був здивований. Спочатку він помовчав кілька хвилин, а далі сказав:
– Я знаю що з тобою! Чи ти думала, що я не знав правди про твого коханця? Тепер ти не знаєш, як тобі жити далі, так? Думаєш, можливо я готую помсту?
Я мовчала. В моїй голові було стільки думок…. Я лише кивнула головою. А чоловік продовжив
– Дурненька! Ти ж моя дружина! Я не буду тобі робити боляче чи мстити. І розлучатися з тобою не буду. Якщо це дитина від того чоловіка – найкращою наукою для тебе буде те, що вона мене називатиме батьком! А там поживемо і побачимо. Руйнувати нашу сім’ю – я тобі не дозволю! Тому зберись і продовжуємо жити далі.
Я була наче у воду опущена. А чоловік на додачу сказав:
– Збирайся, у нас замовлений столик в ресторані, щоб відсвяткувати твою вагітність.
