Наша донька дуже хотіла брата чи сестричку. Ми з чоловіком якось вже не горіли бажанням. Але доня плакала, що у неї нема справжніх друзів, тому вона й дуже хоче, щоб ми народили ще одну дитину.
Коли ми намагалися – дитина у нас не виходила. А зараз ми вже застарі для дитячих плачів. Тоді чоловік запропонував купити котика або собаку. Чим ж не друг до того ж ще один член сім’ї. Така ж дитина.
Ми придбали у знайомих маленького пекінеса. Тільки наша дочка зовсім не зраділа. Вона ж не хотіла тварину зовсім і ми в неї не запитали. Тому наша Софійка й взагалі не приділяла уваги песику. Ім’я ти йому також самі обирали.
Охрестили малого цуцика Джеком.
Одного дня донька закатала нам таку істерику, чому ми її зовсім не чуємо і не можемо купити брата чи сестричку. Вона навіть перейшла всі дозволені межі, а крім того копнула ногою нашого Джека. Тому ми її наказали. Сказали, щоб донька постояла в кутку і подумала добре над своєю поведінкою.
Софійка стояла в кутку і ображалася на нас, своєї провини ж не визнавала. Я займалася приготуванням вечері, і раптом помітила таку картину, що аж дух перехопило.
Джек підійшов до Софійки і вирішив стояти з нею в кутку. Донька спочатку відверталася від цікавого цуцика, а потім навіть взяла його на руки. З того дня вони друзі не розлий вода. Всюди разом.
А ми дивимося на них і безмежно щасливі. Адже наша доня абсолютно про все розповідає Джеку, а він обожнює ніжитися біля її ніг і пригортатися щільно вночі до її животика.
