Я так просто не можу. Не розумію чому лізти куди не просять. Але давайте по порядку. Цієї зими ми з дружиною поїхали на відпочинок на море. Моя матір живе недалеко від нас, тож я попросив її доглянути за квартирою. Просто поливати квіти і годувати кота, нічого більше. А вона у домі зробила генеральне прибирання. Для чого? Ще й викинула все, що вважала непотрібним.
Ми приїхали, почали сваритись, бо для чого в кожну шафку лізти було? Навіть, якщо на її думку у домі був безлад, для чого прибирати не порадившись із нами? А вона ж кожну кімнату прибрала, у кожний кут залізла.
Мати у мене вже не молода – їй 64 роки. Мені ж – 32, я одружений, маю дитину, можу і сам подбати про своє житло. Ми з сім’єю дуже давно нікуди не їздили, бо мали багато клопотів. Платили за квартиру, взяли машину кредит, а потім ще й донька народилась, тож ми економили на кожній копійці і не могли собі дозволити поїхати кудись на відпочинок. Проте цього року нам дістались недорогі путівки, та й ми з дружиною вже дуже потребували розвіятись, тож назбирали коштів і вирішили поїхати на море. Провели там чудових два тижні.
Коли ми від’їжджали, я вирішив залишити мамі ключі від квартири, про всяк випадок. Вона не сперечалась, обіцяла доглянути. Але звідки ж мені було знати, що вона переїде сюди на увесь цей час, щоб навести свій лад.
Коли ми ступили у квартиру, то просто її не впізнали. Так, стало чистіше, але ж все тепер не на своїх місцях. Навіть речі у шафах стоять інакше. З морозильної камери продукти зникли. І це вона ще чекала на подяку.
Але ми ж тепер не можемо власних речей знайти, мабуть, вона багато чого викинула, хоч і стверджує, що викидала лише непотріб. Мені тепер якось аж не комфортно у домі. Знаючи, що мама залізла у всі щілинки, мені постійно неспокійно. Це ж все ж таки наше приватне життя і наші приватні речі.
Дружина моя теж дуже незадоволена. Вона одразу пропонувала ключ сусідці віддати, а не моїй матері. Проте я наполіг на своєму і тепер шкодую про це. Сварились з мамою і пояснювали, а вона ніяк не хоче визнавати свою помилку. Каже, що не розуміє як ми жили у такому безладі і, що ми повинні бути їй дуже вдячні, що вона, не покладаючи рук, два тижні відмивала нашу квартиру. Ми тепер майже не спілкуємось.
Могла б просто сказати нам. Ми багато працюємо, тож не завжди встигаємо привести все до ідеального порядку, але ж нам було комфортно. Але як би там не було, хіба можна лізти у чуже життя і наводити свій порядок?
