Я вже декілька днів відчуваю дискомфорт у зоні живота. Мені чомусь здалось, що це нирки. Але сьогодні вранці я прокинулась від жахливого болю, тож одразу викликала швидку допомогу. Лікарі приїхали і, глянувши на мене з подивом, змусили зібрати необхідні речі і сказали, що час їхати до лікарні. Я не на жарт перелякалась.
Страх змінився на подив, коли швидка допомога повернула не до головної лікарні, а у сторону місцевого пологового будинку. Я вирішила, що це якась помилка, але до лікаря все ж пішла. Мене одразу ж запитали на якому я місяці вагітності. Тут у мене просто стався шок:
- Прошу вибачення. Але я зовсім не вагітна. Про що ви говорите?
Тут я побачила невимовне здивування на обличчі лікаря. Він сказав мені, що це дуже дивно, але часу розбиратись у причинах немає,а дуже я перебуваю в активному стані народження дитини. Ось так, через пів години я вже тримала на руках свою новонароджену дитину.
Я навіть не могла усвідомити як це сталось. Але часу, щоб розібратись із ситуацією у мене не було, бо я відчула ще одну схватку. Через десять хвилин, мені на груди поклали ще одну дитину.
Тут я не могла стримувати ні шоку, ні сліз. Ми з чоловіком так довго намагались завагітніти, що вже втратили віру, що взагалі коли-небудь зможемо стати батьками. А тут пропустили цілих дев’ять місяців вагітності. Як це сталось, я ніколи не зможу зрозуміти.
Проте попереду мене чекав ще один непростий етап: пояснити чоловікові, як він за один день став батьком одразу двох дітей. Він довго не міг прийти до себе, довелось навіть випити заспокійливе, але зрештою він був дуже щасливим. Ось такий подарунок долі.
