Любі що з чоловіком, що з свекрухою пощастило, так пощастило.
Люба була спокійною і надто вихованою дівчиною. Її батьки були інтелігентними людьми, вчителями. Дочку вони виховували у досить строгих рамках, тому вона ніколи нічого зайвого собі не дозволяла.
Була відмінницею і в школі і в інституті. Коли прийшов час виходити заміж – у Любочки і вибору як такого то й не було. Батьки дружили з іншою сім’єю, у якій був син.
Ще за їхнього дитинства батьки вирішили породичатися і одружити своїх дітей. Люба ніби проти не була, а навіть якщо й була то не посміла б бодай щось сказати батькам.
Так і видали її заміж за Діму. Діма був ще той кавалер. І це просто жах. Він був таким, про якого у анекдотах розказують. Низький, повнуватий, в окулярах. До того ж мамин синок.
Слава Богу, що у Люби була своя однокімнатна квартира, яка дісталася їй від бабусі. Там вони і жили з Дімою.
От тільки його мама постійно до них приїздила з іншого кінця міста.
То вона молоду невістку буде вчити їсти готувати, то вона ремонт у чужій квартирі вирішила затіяти. А Любі й слова сказати не давала.
Далі свекруха почала наїжджати на Любу, що та ніяк не завагітніє. Мовляв проблема саме у ній.
Дівчина багато натерпілася і наплакалася і від чоловіка, який постійно їй розказував, що у мами все краще виходить і від свекрухи, якій постійно не вгодиш.
Люба Пішла до лікаря і пройшла обстеження, хоча, відверто кажучи, народжувати від Діми дітей вона взагалі не хотіла. Але от дізнатися чи вона здорова чи ні, їй кортіло.
Коли результати були готові, виявилося, що Люба абсолютно здорова. А от Діма мав певні проблеми, саме тому вони і не могли зачати дитину.
Коли Люба того дня повернулася додому – на порозі її квартири стояла знову свекруха, яка її зустріла з криком:
– Навіть завагітніти не здатна! Непотріб!
І тут Любу наче підмінили. Вона виставила чоловіка і свекруху за двері, жбурнула їм в обличчя результати досліджень і сказала більше ніколи не з’являтися в її житті.
