Я свого чоловіка поставила перед фактом, що ми повинні допомагати моїй мамі щомісяця матеріально.
Ми з чоловіком живемо гарно, у нас є маленька донечка. До недавнього часу ми жили окремо і самі. Наші тати давно покинули наших мам і нами не цікавилася. Півроку тому мама чоловіка переїхала жити до нас.
Вона людина старша і їй важко самій, та й квартира у неї велика, самій їй там багато місця. Ми прийняли рішення, що свекруха переїздить жити до нас. Допомагатиме мені з дитиною, а її квартиру будемо здавати.
То ж свекруха зможе собі й трохи грошей відкладати на власні потреби.
Мій чоловік керує невеличкою компанією, а я йому допомагаю у фінансовій частині. Точніше я працюю у вільний час з дому. Я моніторю усі витрати і прибутки, тобто наш грошовий потік. Перевіряю чи нема десь якихось неполадок серед діяльності бухгалтерів.
То ж ми забезпечуємо себе самі. До речі, досить добре у нас це виходить. Я дивлюся за дитиною, готую їсти, виконую всю роботу по дому ще й працюю. Свекруха якось сама обмовилася, що живе з нами, як на курорті.
Це й справді так. Єдине, що робить свекруха – це зранку ходить за молоком та бавиться з дитиною, коли має бажання. Мені така її роль у нашому житті підходить.
Останнім часом я почала помічати, що у моєї мами в холодильнику є продукти тільки тоді, коли ми попереджаємо про свій візит. А ті кілька разів, коли я приїхала без попередження у неї в холодильнику були лише кефір, хліб і сковорідка з смаженою картоплею на плиті.
Я вдала, що не помітила цього. Але тричі – це вже точно не випадковість. Того вечора, коли ми лягали спати я повідомила чоловіку, що я буду щомісяця давати своїй мамі рівно три тисячі з нашого бюджету і це не обговорюється.
Не знаю, чому я була така категорична, адже мій чоловік це сприйняв нормально. Він сам навіть запропонував, щоб я виділяла мамі п’ять тисяч, або три тисячі і оплачувала рахунки.
А я думала, що він це якось не так сприйме. А він ж і сам сказав, що моя мама живе окремо і їй потрібно допомагати, а його мама з нами, то ж їй нічого не потрібно. А навіть, як потрібно – ми завжди допоможемо.
Ось так мені пощастило з чоловіком. От тільки він трішки образився, що я могла подумати, що раптом він буде проти мого бажання.
Мама моя була рада. Так, їй справді інколи тиждень до пенсії не вистачало коштів, але й нам казати вона не хотіла. Адже у нас і дитина маленька, і сваха живе. У самих витрат багато. Та бачили б ви, як мама зраділа коли почула наше рішення. Хоча спочатку й відмовлялася від допомоги.
