Наша керівничка у свої 50 з гаком ледь виглядає на 40 років? і всі навколо захоплюються їх красою, але не характером. Хоч вона й красива, й багата, але дуже емоційна й у неї одна особливість – телефон. Дивлячись на нього, нам з колегами хочеться розсміятися, бо йому вже років 20? і це враховуючи те, що на руках у неї завжди найновіші годинники, а у кабінеті найновіші ноутбуки з «яблучком».
Ми спочатку й самі пробували з нею поговорити про те, що пора б її змінити пристрій, хоча б для комфорту, але її це лише дратувало: «Я у вас просила поради про те, яким мені телефоном користуватися? Можливо, ви мені тут список складете, що мені ще варто змінити? Наприклад, працівників?!».
Кілька років поспіль ми з колегами дарували їй сертифікати у магазини електроніки, а потім двічі купували телефони, але вона лише сухо дякувала й віддавала їх комусь зі своїх родичів.
А місяць тому сталось так, що її телефон випав з рук і задня кришка відлетіла назовсім, а екран побився. Ми думали, що його вже нічим не врятувати й чекали, коли наша «бабуся» прийде з новим телефоном, але цього не сталося. Вона перев’язала його скетчем, що закривав половину екрану.
В офісі все частіше жартували, що, мабуть, у тому телефоні схована її смерть (як у Кощія), але ж і на правду це було не дуже схоже, тому ми продовжували сушити собі голову (мозок) про те, що ж такого особливого у тому телефоні.
Одного разу я ризикнув і вирішив розгадати загадку. Тоді обходив кілька базарів, щоб знайти те, що мені потрібне, і вже наступного ранку пішов до нашої «бабусі» у кабінет.
– Можливо, мій подарунок на 8 березня добре запізнився, але надіюсь, що він вам сподобається, бо такого у вас точно немає! – промовив я і простягнув коробку. Вона скептично на неї подивилась, а тоді почала відкривати. Там лежала новенька задня кришка для її телефону. Вона розглядала її кілька секунд, а тоді почала плакати й кинулась мене обіймати.
Я акуратно зняв скотч і змінив задню кришку.
– Ніколи й подумати не могла, що хтось зробить мені такий подарунок! Ще поживе мій малюк! Зовсім, як новенький… Ви ж, мабуть, як і інші, насміхаєтесь з мене і не знаєте, який цей телефон дорогий мені. Тут моя остання згадка про чоловіка. Наша остання розмова телефоном, де він говорив, як сильно мене кохає, а через годину він розбився в автомобільній аварії. Минуло вже 15 років, а я досі переслуховую цей запис. Це найдорожче, що у мене є.
Ось вам і «черства» багатійка.
