– Мені шкода, що ви саме так про це дізналися, але ви більше не наш працівник. Протягом наступних трьох днів ви зможете отримати останню заробітну плату від нашої фірми у бухгалтерії. – говорив це все керівник і дивився у бік, щоб підлеглий не бачив, що йому все одно на те, що когось проганяють.
Борис повірити не міг у почуте. Невже він так просто втратить своє тепле місце біля батареї та особливий вид на секретарку Оксану? І все це тільки через те, що він вдруге не зумів виконати вчасно місячний план? Якось надто жорстоко.
– Добре, Микола Петрович, до побачення.
На вулиці саме був розпал травня. Все гомоніло й навколо стояв пахучий запах бузку, от тільки чоловікові було далеко не до цього. Всі його думки були зайняті роздумами по те, що його життя зараз нагадувало каналізацію, така ж темна і безвихідна..
– Хлопцю, прошу, дай кілька гривень, все тіло пече, похмелитися треба! – промовив чоловік і Борис уже зібрався послати його якнайдалі, доки не помітив, як з його куртки виглянула мила мордочка котеня – Ах, сподобався? То ти його купи! Я сьогодні його врятував, ледь у каналізацію не провалився!
Іронічно.
– Не потрібно мені це каналізаційне щастя, собі залиш! – промовив Борис, просунув чоловікові двадцятку і пішов вперед.
Борис повільно йшов до автобусної зупинки, намагаючись зрозуміти, скільки у нього залишилось грошей і чи не потрібно йому вже починати просити. Як знизу щось об нього потерлось, а тоді почувся голос: «Ти за мене не хвилюйся, я дуже мало їм, однієї пачки сухого корму на день мені вистачить з головою!»
Борис не міг повірити, що чує голос, навіть, потрусив головою, а кіт продовжував далі: «Я не такий простий, у мене тато був сіамським, а мама звичайною. Вони назвали мене Фрідріхом, але ти можеш звати мене Фреді. Щоб ти знав, то я твій квиток у щасливе майбутнє, бо всім приношу удачу та й аура у тебе погана, я б її добряче почистив. Займуся цим, але при умові, що ти не будеш мати ніякого діла до моїх яєць!»
Можливо, йому варто просто зараз направитися у психіатричну лікарню? Думав, Борис, доки кіт швидко заскочив з ним в автобус й вмостився на колінах.
– Почнімо з самого початку. Нам потрібно купити їсти, з лотком можеш не поспішати, я перші рази можу сходити у вазони, ти навіть не почуєш. У тебе які вазони вдома є?
– Лише кактуси – відповів Борис.
– Ох, а я ще дивуюсь, чому у тебе така карма погана, не має нічого ж дивного. Завтра підемо й купимо фікус, чим більший, тим краще!
– Ей ти, розумник, чого ж тебе тоді з каналізації рятували?
– У мене господарку її син забрав в інше місто, щоб вона сиділа з онуками, а мене, поки вона не бачила, викинув. Безсердечний такий.
– І що ти не захистився від нього своєю міцною аурою?
– Захистився б, але збій пішов. Але це нічого, зате тепер я можу спокійно тобі допомогти.
Потрапивши у квартиру, кіт відразу пішов на розвідку, все обнюхував та роздивлявся, а тоді промовив: «Тут ми точно жити не будемо, дуже погане місце, он, навіть, скоро твій кактус тут зав’яне!»
– Та не можу я переїхати, грошей не має… і роботи теж.
– А це не страшно, ми зараз швидко виправимо твоє безробіття. Ти мені тільки скажи, що ти робити вмієш!
– Ну, я на попередній роботі займався продажем одягу верхнього. Там пальта, дощовики, куртки. Ну і все.
– Дощовики це добре, якби були котячі, я б і собі придбав!
Далі Борис повільно прогартував різні вакансії під супровід кота: «Мур, оце то ошукачі! Дружній колектив… та вони один одному горла перегризуть!… А оце, ну ти бачив – повний соціальний пакет! Хоч би зарплату працівникам вчасно оплачували!». Час йшов, але нічого потрібного вони знайти так і не могли. Борис почав уже здаватися й не витримавши запитав у кота: «Чому ти все критикуєш? Так ми нічого не знайдемо!».
– Знайдемо, ти гортай головне. Нам потрібна хороша робота, де будуть вчасно платити, давати відпустку, з дружнім колективом і хорошим керівником, що не вижене тебе, як цей і не кине на гроші.
– Зачекай, а звідки ти знаєш про це все?
– Так, все просто, у мене чуйка хороша! – промовив кіт і поворушив уміло вусами.
Через 10 хвилин кіт нарешті промовив: «Ну ось і те, що нам потрібно! Телефонуй!
Борис недовірливо прочитав оголошення, де коротко було написано: «Шукаємо досвіченого продавця, умови роботи та оплати при співбесіді».
– Так, все, там буде все, що я говорив. І оскільки саме я тобі найшов роботу, то вимагаю, щоб з першої зарплати ти купив мені м’яке ліжечко, хочу насолоджуватися життям, роздумуючи про стан твоєї карми та аури.
Наступного дня Борис уже почав працювати. Але найбільше йому сподобалась його колега Іра, добра й весела дівчина, з якою вони скоро почнуть зустрічатися, правда, про це знає лише кіт, як і про те, що чоловік через місяць виграє кілька мільйонів гривень у лотерейному білеті, який накаже йому купити кіт.
