У мене лише одна дитина – донька. Красуня, яких ще пошукати. І от недавно вийшла заміж. Ми домовились, що перший час вони житимуть у мене. У його батьків маленька квартира, було б не зручно, а от у мене, відколи помер чоловік, місця вдосталь. А там, за декілька місяців, назбирають трохи грошей і переїдуть у свою квартиру, я допоможу чим зможу. І все здавалось добре, поки справа не дійшла до справ по хазяйству. А зять мій – нікудишній господар. Не лише чоловічої роботи виконувати не вміє, а й постійно речі розкидає і залишає брудний посуд.
Не уявляю куди дивились його батьки. Мій чоловік все, що завгодно міг своїми руками зробити. І кран замінити, і тостер перемонтувати. А я сьогодні на роботу запізнилась, бо мій зять навіть лампочку не зміг вкрутити. Я сподівалась, що з появою чоловіка у домі налагодиться порядок, а вийшло навпаки.
Я єдиного не розумію. Як моя красуня-донечка такого обрала. Та вона у мене хороша хазяйка. І готувати вміє, і брудної роботи не боїться, і за собою доглядає. А він інколи навіть із дивану не встає, лише просить постійно: подай те, подай се. Мені ж соромно за нього, та й доньки шкода. Я вже не молода, зможу пережити, а вона?
Я постійно намагаюсь бути гостинною. Тверджу йому, щоб почувався як вдома. А про дім потрібно дбати. Проте не можу не контролювати його роботу. Попросила якось замінити фільтр для води. Пішов до ванної кімнати, закрився, вийшов незадоволено і сказав, що доробить пізніше. Все розкрутив, а назад зібрати сил не вистачило. Донька прийшла з роботи, пішла до ванної, бо ж не знала про це все і влаштувала потоп. Я сходила до нього, а він як завжди відпочиває і кажу йому: «Не можна так роботу залишати. От дружина твоя влаштувала через тебе безлад».
Він невдоволено глянув на мене і, тихо жаліючись, пішов до ванної. Зраділа, що нарешті доробить те, що розпочав, а виявилось він навпаки забрав інструменти і заявив, що якщо мене не влаштовує його робота, щоб я викликала майстра. Я обурилась, але так і зробила. Прийшов приємний чоловік і за 15 хвилин все було готово. Вийшло не дорого і нервів зберегла. А зять образився, хотів, щоб я вибачалась і просила його зробити. А я не стала. Бо більше не маю сил просити про щось і терпіти його лінивство. Я вже неодноразово намагалась поговорити з ним, вияснити причини його поведінки, але він ж не піддається, відвертається і якщо не дивитись телевізор, то щось гортає за ноутбуком.
Я не можу не поважати вибір, який зробила моя донька, бо я знаю, що виховала її добре, але не знаю як йому пояснити, що жити в чужому домі, означає виконувати його правила. Ну хоча б дотримуватись елементарного порядку, більше мені нічого не потрібно. Більше нічого не проситиму. Але якби ж він вмів слухати.
