Я вже більше шести років працюю у логістичній компанії у бухгалтерському відділі. Близько року тому до нас прийшла нова директорка. Справжній ч oрт в спідниці.
Вона завжди зла і серйозна. Ніколи на її обличчі я не бачила усмішки. Єдине, це я чула як вона всіх відчитує і кричить.
Вона дуже прискіплива. Перевіряє абсолютно усю звітність і шукає чи раптом хтось не промахнувся. Це й не дивно, адже ми дізналися, що на попередній роботі вона була начальником аудиторського відділу.
То й тут все контролює і тримає під пильним поглядом.
З початку створення компанії у нас працював старенький дідусь. Він був і сторожем і двірником. Кожний мій ранок, як і інших працівників – розпочинався із його привітної посмішки та щирого побажання гарного дня.
Цей старший чоловік був справжнім променем сонця навіть у найпохмуріший день. З часом я помітила, що він вже не такий веселий.
Ми з дівчатами із мого відділу вирішили розпитати у нього, що в нього трапилося. Останні кілька тижнів він був надто мовчазний і сірий, як дощова хмара.
Дідусь поділився з нами своїм г орем. Дочка його п омерла при родах, а батькові син не був потрібний. Тож він із дружиною разом виховували онука. Хлопчику було вже сім років. Одного дня він знепритомнів.
Лікарі поставили дитині невтішний діагноз, який потребував шалених грошей для операції і тривалого лікування. Звідки ж така сума у пенсіонерів?!
Коли він нам це розповідав, ми почули команду від нової директорки – «Негайно по робочих місцях!».
Так всі і розбіглися. Ми вирішили організувати збір коштів. А наступного дня з самого ранку коли ми всі прийшли на роботу, то помітили, як наш бідолашний дідусь вийшов весь в сльозах з кабінету нашої керівниці. Ми й уявити не могли, що саме могло не сподобатися нашій керівниці, чим міг їй не догодити, що вона довела до сліз цим нещасну літню людину. Почали заспокоювати дідуся та питати, що трапилося?! і тільки коли дідусь трохи заспокоївся і прийшов до тями і розповів нам що трапилося, то виявилося що на його очах були сльози радості.
Виявляється вона не така вже й прикра, наша керівниця. Вона оплатила лікування внука нашого сердешного дідуся. Уявляєте?!
