Я вийшла заміж у досить юному віці і так же само швидко розлучилася. Протягом шести років ми жили разом, виховуючи двох хлопчиків, але наше подружнє життя виявилося неуспішним. Можливо, якби мій чоловік час від часу проявляв до нас увагу, наші обставини були б іншими. На жаль, він мало турбувався про наш добробут, присвячуючи всього себе лише собі, своїм потребам і роботі. Більше того, він не приносив додому грошей. Мені доводилося самотужки забезпечувати нашу родину. Це було дуже важко для мене, але я зробила все можливе, щоб врятувати родину., якої насправді не було.
Коли я нарешті зрозуміла це, я вдячна, що зрозуміла це досить швидко. Я зібрала наші речі, включаючи речі дітей, і прийняла рішення виїхати в далеке місце. Я не знала, як продовжувати життя, що буде завтра або що взагалі робити. Я винаймала невелику кімнату для себе і своїх синів і працювала дуже наполегливо, щоб забезпечити наші мінімальні потреби. Мій чоловік не проявляв до нас інтересу, ніколи не дзвонив і не відвідував дітей . Він навіть не вітав їх з днем народження. Він просто зник з життя дітей.
Через кілька років я зустріла чудового чоловіка, на ім’я Сергій. З першого погляду і перших слів ми зрозуміли одне одного. Мені здалося, що наша зустріч була справжнім даром долі після років страждань. Сергій був на два роки старшим за мене і ніколи не був одружений . Протягом цього часу він побудував успішну кар’єру.
Всього через три місяці після нашої зустрічі Сергій запропонував мені одружитися. Він навіть познайомив мене зі своїми батьками. Вони не вподобали мене відразу , особливо його молодша сестра. Так, я розумію, що вона не хотіла, щоб її успішний брат одружився з розлученою жінкою з двома дітьми без власного житла. І взагалі, вона вважала, що розлучена жінка – це сором і ганьба.
Я не намагалася пояснити їй нічого. Вона була щаслива у своєму шлюбі, який тривав більше ніж 12 років. Для неї розлучення було категорично неприйнятним,. Вона бажала щастя своєму єдиному братові та бажала, щоб він виховував своїх власних дітей, а не чужих. Сергій ніколи не сказав їй слова протесту, навіть коли вона сказала, що нам слід перестати спілкуватися і розійтися.
Але дії сестри Сергія не закінчилися на цьому. Вже наступного дня вона телефонувала на мою роботу і почала мене ганьбити. На щастя, моя начальниця., сама вдова, зрозуміла мене і не приділяла уваги розмові з цією жінкою.
Через постійні зусилля сестри відносини з Сергієм припинилися. Приблизно через рік я несподівано зустріла чоловіка сестри Сергія в супермаркеті. Він почав розмову зі мною. Виявилося, що він закохався у жінку зі шкільних років, яка була розлучена мати трьох маленьких дітей. Іронічно , він залишив свою дружину через свою першу любов і дуже щасливий з нею.
Так працює карма життя. Зрозуміло, що я не сміюся над нещастям інших. Але я справді знаходжу щастя в собі, і це незаперечна правда.
